Psalms 10
1 Why standest thou afar off, O LORD? [why] hidest thou [thyself] in times of trouble?
Для чо́го стоїш Ти, о Господи, зда́лека, в час недолі ховаєшся?
2 The wicked in [his] pride doth persecute the poor: let them be taken in the devices that they have imagined.
Безбожний в своїм гордува́нні женеться за вбогим, — хай схо́плені будуть у пі́дступах, які замишляли вони!
3 For the wicked boasteth of his heart's desire, and blesseth the covetous, [whom] the LORD abhorreth.
Бо жада́нням своєї душі нечестивий пишається, а ласу́н проклинає, зневажає він Господа.
4 The wicked, through the pride of his countenance, will not seek [after God]: God [is] not in all his thoughts.
У го́рдощах каже безбожний, що „Він не слідку́є“, бо „Бога нема“, — оце всі його по́мисли!
5 His ways are always grievous; thy judgments [are] far above out of his sight: [as for] all his enemies, he puffeth at them.
Сильні дороги його повсякча́сно, від нього суди́ Твої ви́соко, — тим то віддму́хує він ворогів своїх.
6 He hath said in his heart, I shall not be moved: for [I shall] never [be] in adversity.
Сказав він у серці своєму: „Я не захита́юсь, бо ли́ха навіки не буде мені“.
7 His mouth is full of cursing and deceit and fraud: under his tongue [is] mischief and vanity.
Уста́ його повні прокля́ття й обма́ни та зради, під його язиком — злочи́нство й пере́ступ.
8 He sitteth in the lurking places of the villages: in the secret places doth he murder the innocent: his eyes are privily set against the poor.
Причаївшись, сидить на подві́р'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим.
9 He lieth in wait secretly as a lion in his den: he lieth in wait to catch the poor: he doth catch the poor, when he draweth him into his net.
В укритті́ він чату́є, як лев той у за́рості, чатує схопи́ти убогого, хапа́є убогого й тягне його в свою сі́тку.
10 He croucheth, [and] humbleth himself, that the poor may fall by his strong ones.
Припадає, знижається він, — і попада́ють убогі в його міцні кігті …
11 He hath said in his heart, God hath forgotten: he hideth his face; he will never see [it].
Безбожний говорить у серці своїм: „Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніко́ли“.
12 Arise, O LORD; O God, lift up thy hand: forget not the humble.
Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
13 Why doth the wicked contemn God? he hath said in his heart, Thou wilt not require [it].
Чому́ нечестивий обра́жує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?
14 Thou hast seen [it]; for thou beholdest mischief and spite, to requite [it] with thy hand: the poor committeth himself to thee; thou art the helper of the fatherless.
Але́ Ти все бачиш, бо спостеріга́єш злочинство та у́тиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слаби́й опира́ється, Ти сироті помічни́к.
15 Break thou the arm of the wicked and the evil [man]: seek out his wickedness [till] thou shalt find none.
Зламай же раме́но безбожному, і злого скарай за неправду його, — аж більше не зна́йдеш його́!
16 The LORD [is] King for ever and ever: the heathen have perished out of his land.
Господь — Цар на вічні віки́, із землі Його згинуть погани!
17 LORD, thou hast heard the desire of the humble: thou wilt prepare their heart, thou wilt cause thy ear to hear:
Бажа́ння пони́жених чуєш Ти, Господи, серця́ їх зміцня́єш, їх вислухо́вує ухо Твоє,
18 To judge the fatherless and the oppressed, that the man of the earth may no more oppress.
щоб дати суд сироті та пригні́ченому, щоб більш не страши́в чоловік із землі!
