Proverbs 31
1 The words of king Lemuel, the prophecy that his mother taught him.
Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
2 What, my son? and what, the son of my womb? and what, the son of my vows?
„Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
3 Give not thy strength to women, nor thy ways to that which destroyeth kings.
Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
4 [It is] not for kings, O Lemuel, [it is] not for kings to drink wine; nor for princes strong drink:
Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
5 Lest they drink, and forget the law, and pervert the judgment of any of the afflicted.
щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
6 Give strong drink to him that is ready to perish, and wine to those that are of heavy hearts.
Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
7 Let him drink, and forget his poverty, and remember his misery no more.
він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
8 Open thy mouth for the dumb in the cause of all such as are appointed to destruction.
Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
9 Open thy mouth, judge righteously, and plead the cause of the poor and needy.
Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
10 Who can find a virtuous woman? for her price [is] far above rubies.
Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
11 The heart of her husband doth safely trust in her, so that he shall have no need of spoil.
довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
12 She will do him good and not evil all the days of her life.
Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
13 She seeketh wool, and flax, and worketh willingly with her hands.
Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
14 She is like the merchant's ships; she bringeth her food from afar.
Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
15 She riseth also while it is yet night, and giveth food to her household, and a portion to her maidens.
І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
16 She considereth a field, and buyeth it: with the fruit of her hands she planteth a vineyard.
Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
17 She girdeth her loins with strength, and strengtheneth her arms.
Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
18 She perceiveth that her merchandise [is] good: her candle goeth not out by night.
Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
19 She layeth her hands to the spindle, and her hands hold the distaff.
Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
20 She stretcheth out her hand to the poor; yes, she reacheth forth her hands to the needy.
Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
21 She is not afraid of the snow for her household: for all her household [are] clothed with scarlet.
Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
22 She maketh herself coverings of tapestry; her clothing [is] silk and purple.
Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
23 Her husband is known in the gates, when he sitteth among the elders of the land.
Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
24 She maketh fine linen, and selleth [it]; and delivereth girdles to the merchant.
Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
25 Strength and honor [are] her clothing; and she shall rejoice in time to come.
Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
26 She openeth her mouth with wisdom; and on her tongue [is] the law of kindness.
Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
27 She looketh well to the ways of her household, and eateth not the bread of idleness.
Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
28 Her children rise up, and call her blessed; her husband [also], and he praiseth her.
Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
29 Many daughters have done virtuously, but thou excellest them all.
„Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
30 Favor [is] deceitful, and beauty [is] vain: [but] a woman [that] feareth the LORD, she shall be praised.
Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
31 Give her of the fruit of her hands; and let her own works praise her in the gates.
Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
