Proverbs 18
1 Through desire a man, having separated himself, seeketh [and] intermeddleth with all wisdom.
Примхли́вий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
2 A fool hath no delight in understanding, but that his heart may reveal itself.
Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
3 When the wicked cometh, [then] cometh also contempt, and with ignominy reproach.
З прихо́дом безбожного й га́ньба приходить, а з легкова́женням — сором.
4 The words of a man's mouth [are as] deep waters, [and] the well-spring of wisdom [as] a flowing brook.
Слова́ уст люди́ни — глибока вода, джерело премудрости — бризкотли́вий поті́к.
5 [It is] not good to accept the person of the wicked, to overthrow the righteous in judgment.
Не добре вважа́ти на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
6 A fool's lips enter into contention, and his mouth calleth for strokes.
Уста́ нерозумного тя́гнуть до сварки, а слова́ його кличуть бійки́.
7 A fool's mouth [is] his destruction, and his lips [are] the snare of his soul.
Язик нерозумного — загибіль для нього, а уста його — то тене́та на душу його.
8 The words of a tale-bearer [are] as wounds, and they go down into the innermost parts of the belly.
Слова обмо́вника — мов ті присма́ки, і вони сходять у нутро утро́би.
9 He also that is slothful in his work is brother to him that is a great waster.
Теж недбалий у праці своїй — то брат марнотра́тнику.
10 The name of the LORD is a strong tower: the righteous runneth into it, and is safe.
Господнє Ім'я́ — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
11 The rich man's wealth [is] his strong city, and as a high wall in his own conceit.
Маєток багатому — місто тверди́нне його, і немов міцний мур ув уяві його.
12 Before destruction the heart of man is haughty, and before honor [is] humility.
Перед загибіллю серце люди́ни висо́ко несеться, перед славою ж — скромність.
13 He that answereth a matter before he heareth [it], it [is] folly and shame to him.
Хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупо́та та сором йому!
14 The spirit of a man will sustain his infirmity; but a wounded spirit who can bear?
Дух дійсного мужа вино́сить терпі́ння своє, а духа приби́того хто піднесе́?
15 The heart of the prudent getteth knowledge; and the ear of the wise seeketh knowledge.
Серце розумне знання́ набуває, і вухо премудрих шукає знання́.
16 A man's gift maketh room for him, and bringeth him before great men.
Дару́нок люди́ни виводить із у́тиску, і провадить її до великих людей.
17 [He that is] first in his own cause [seemeth] just; but his neighbor cometh and searcheth him.
Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але при́йде противник його та й дослі́дить його.
18 The lot causeth contentions to cease, and parteth between the mighty.
Жереб перериває сварки́, та відділює сильних один від одно́го.
19 A brother offended [is harder to be won] than a strong city: and [their] contentions [are] like the bars of a castle.
Розлючений брат протиставиться більше за місто тверди́нне, а сварки́, — немов за́суви за́мку.
20 A man's belly shall be satisfied with the fruit of his mouth; [and] with the increase of his lips shall he be filled.
Із плоду уст люди́ни наси́чується її шлунок, вона наси́чується плодом уст своїх.
21 Death and life [are] in the power of the tongue: and they that love it shall eat the fruit of it.
Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.
22 [Whoever] findeth a wife findeth a good [thing], and obtaineth favor from the LORD.
Хто жінку чесно́тну знайшов, знайшов той добро́, і милість отримав від Господа.
23 The poor useth entreaties; but the rich answereth roughly.
Убогий говорить блага́льно, багатий же відповідає зухва́ло.
24 A man [that hath] friends must show himself friendly: and there is a friend [that] sticketh closer than a brother.
Є товариші на розбиття́, та є й при́ятель, більше від брата прив'я́заний.
