Proverbs 16
1 The preparations of the heart in man, and the answer of the tongue, [are] from the LORD.
Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
2 All the ways of a man [are] clean in his own eyes; but the LORD weigheth the spirits.
Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
3 Commit thy works to the LORD, and thy thoughts shall be established.
Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
4 The LORD hath made all [things] for himself: yes, even the wicked for the day of evil.
Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
5 Every one [that is] proud in heart [is] an abomination to the LORD: [though] hand [join] in hand, he shall not be unpunished.
Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
6 By mercy and truth iniquity is purged: and by the fear of the LORD [men] depart from evil.
Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
7 When a man's ways please the LORD, he maketh even his enemies to be at peace with him.
Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
8 Better [is] a little with righteousness, than great revenues without right.
Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
9 A man's heart deviseth his way: but the LORD directeth his steps.
Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
10 A divine sentence [is] in the lips of the king: his mouth transgresseth not in judgment.
Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
11 A just weight and balance [are] the LORD'S: all the weights of the bag [are] his work.
Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
12 [It is] an abomination to kings to commit wickedness: for the throne is established by righteousness.
Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
13 Righteous lips [are] the delight of kings; and they love him that speaketh right.
Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
14 The wrath of a king [is as] messengers of death: but a wise man will pacify it.
Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
15 In the light of a king's countenance [is] life; and his favor [is] as a cloud of the latter rain.
У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
16 How much better [is it] to get wisdom than gold? and to get understanding rather to be chosen than silver?
Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
17 The highway of the upright [is] to depart from evil: he that keepeth his way preserveth his soul.
Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
18 Pride [goeth] before destruction, and a haughty spirit before a fall.
Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
19 Better [it is to be] of a humble spirit with the lowly, than to divide the spoil with the proud.
Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
20 He that handleth a matter wisely shall find good: and whoever trusteth in the LORD, happy [is] he.
Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
21 The wise in heart shall be called prudent: and the sweetness of the lips increaseth learning.
Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
22 Understanding [is] a well-spring of life to him that hath it: but the instruction of fools [is] folly.
Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
23 The heart of the wise teacheth his mouth, and addeth learning to his lips.
Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
24 Pleasant words [are as] a honey-comb, sweet to the soul, and health to the bones.
Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
25 There is a way that seemeth right to a man, but the end of it [is] the ways of death.
Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
26 He that laboreth laboreth for himself; for his mouth craveth it of him.
Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
27 An ungodly man diggeth up evil: and in his lips [there is] as a burning fire.
Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
28 A froward man soweth strife: and a whisperer separateth chief friends.
Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
29 A violent man enticeth his neighbor, and leadeth him into the way [that is] not good.
Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
30 He shutteth his eyes to devise froward things: moving his lips he bringeth evil to pass.
Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
31 The hoary head [is] a crown of glory, [if] it is found in the way of righteousness.
Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
32 [He that is] slow to anger [is] better than the mighty; and he that ruleth his spirit, than he that taketh a city.
Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
33 The lot is cast into the lap: but the whole disposing of it [is] from the LORD.
За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
