Luke 8
1 And it came to pass afterward, that he went throughout every city and village, preaching and showing the glad tidings of the kingdom of God: and the twelve [were] with him,
Після цього Він проходив через міста та села, проповідуючи Добру Звістку Царства Божого. Разом із Ним були Його дванадцятеро [учнів]
2 And certain women, who had been healed of evil spirits and infirmities, Mary called Magdalene, out of whom went seven demons.
і деякі жінки, котрі були зцілені від злих духів та хвороб: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім демонів,
3 And Joanna the wife of Chuza Herod's steward, and Susanna, and many others, who ministered to him of their substance.
Іванна – дружина Хузи, наставника Ірода, Сусанна й багато інших, котрі служили Йому, чим мали.
4 And when many people were collected, and had come to him out of every city, he spoke by a parable:
Коли зібрався великий натовп і [люди] з кожного міста приходили до Нього, Він розповів цю притчу:
5 A sower went out to sow his seed: and as he sowed, some fell by the way side; and it was trodden down, and the fowls of the air devoured it.
«Сіяч вийшов сіяти своє насіння. І коли він сіяв, деякі [зерна] впали біля дороги та були затоптані, а птахи небесні повидзьобували їх.
6 And some fell upon a rock; and as soon as it was sprung up, it withered, because it lacked moisture.
Інші впали на каміння та, зійшовши, висохли, бо не мали вологи.
7 And some fell among thorns; and the thorns sprang up with it, and choked it.
Ще інші впали поміж терни й росли разом із ними, але колючки заглушили їх.
8 And other fell on good ground, and sprang up, and bore fruit a hundred-fold. And when he had said these things, he cried, He that hath ears to hear, let him hear.
А інші впали в добру землю, вони виросли й принесли врожай стократний». Сказавши це, Він вигукнув: «Хто має вуха, щоб слухати, слухайте!»
9 And his disciples asked him, saying, What doth this parable mean?
Учні запитали [Ісуса], що означає ця притча.
10 And he said, To you it is given to know the mysteries of the kingdom of God: but to others in parables; that seeing they may not see, and hearing they may not understand.
Він відповів: «Вам дано пізнати таємниці Царства Божого, а іншим [говорю] притчами, щоб „дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли“.
11 Now the parable is this: The seed is the word of God.
Ось що означає ця притча: насіння – це Слово Боже.
12 Those by the way side, are they that hear; then cometh the devil, and taketh away the word out of their hearts, lest they should believe and be saved.
Те, що посіяне біля дороги, – це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає Слово з їхнього серця, щоб не повірили та не спаслися.
13 They on the rock [are they], who, when they hear, receive the word with joy; and these have no root, who for a while believe, and in time of temptation fall away.
Те, що впало на камінь, – це ті, що, почувши, з радістю приймають Слово, але не мають коріння й вірують до певного часу, а коли приходить випробування, то відпадають.
14 And that which fell among thorns are they, who, when they have heard, go forth, and are choked with cares and riches and pleasures of [this] life, and bring no fruit to perfection.
Те, що впало поміж терни, – це ті, що чують, але з часом турботи, багатство та життєві задоволення придушують їх, і плід їхній не дозріває.
15 But that on the good ground are they, who in an honest and good heart, having heard the word, keep [it], and bring forth fruit with patience.
Те, що впало в хорошу землю, – це ті, що, почувши Слово, зберігають його в доброму та щирому серці та в терпінні приносять врожай.
16 No man, when he hath lighted a candle, covereth it with a vessel, or putteth [it] under a bed; but setteth [it] on a candlestick, that they who enter in may see the light.
Ніхто, запаливши світильник, не покриває його посудиною й не ставить під ліжко, але ставить на поставець, щоб усі, що входять, бачили світло.
17 For nothing is secret, that shall not be made manifest; neither [any thing] hid, that shall not be known, and come abroad.
Бо немає нічого прихованого, що не стало б явним, і нічого таємного, що не стало б відомим і не виявилося б.
18 Take heed therefore how ye hear: for whoever hath, to him shall be given; and whoever hath not, from him shall be taken even that which he seemeth to have.
Тому будьте уважні, як слухаєте, бо тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться».
19 Then came to him [his] mother and his brethren, and could not come near to him for the crowd.
Прийшли Його мати та брати й не могли підійти до Нього через натовп.
20 And it was told to him [by certain], who said, Thy mother and thy brethren stand without, desiring to see thee.
І сказали Йому: ―Твоя мати й Твої брати стоять надворі та бажають бачити Тебе.
21 And he answered and said to them, My mother and my brethren are these who hear the word of God, and do it.
Він сказав їм у відповідь: ―Мати та брати Мої – це ті, що слухають Слово Боже й виконують його.
22 Now it came to pass on a certain day, that he went into a boat with his disciples: and he said to them, Let us go over to the other side of the lake. And they lanched forth.
Одного дня [Ісус] та Його учні увійшли в човен, і Він сказав їм: «Переплиньмо на другий бік озера». І вони вирушили.
23 But as they sailed, he fell asleep: and there came down a storm of wind on the lake; and they were filled [with water], and were in jeopardy.
Коли вони пливли, Він заснув. Аж раптом на озері здійнялася велика буря. Вода почала заливати їх, і вони були в небезпеці.
24 And they came to him, and awoke him, saying, Master, master, we perish. Then he arose, and rebuked the wind, and the raging of the water: and they ceased, and there was a calm.
Приступивши, учні розбудили [Ісуса], кажучи: ―Наставнику, Наставнику, ми гинемо! Він прокинувся, наказав вітрові та хвилям зупинитися, і настала тиша.
25 And he said to them, Where is your faith? And they being afraid, wondered, saying one to another, What manner of man is this! for he commandeth even the winds and water, and they obey him.
Тоді сказав їм: ―Де ваша віра? Вони ж, налякані та здивовані, говорили один до одного: ―Хто Він такий, що наказує, а вітер і вода підкоряються Йому?
26 And they arrived at the country of the Gadarenes, which is over against Galilee.
І припливли вони в землю Герасинську, що знаходиться навпроти Галілеї.
27 And when he went forth to land, there met him out of the city a certain man, who had demons a long time, and wore no clothes, neither abode in [any] house, but in the tombs.
Коли Він зійшов на берег, зустрів Його один чоловік із міста, який упродовж багатьох років мав демонів. Багато часу він вже не носив одежі та мешкав не в домі, а у гробницях.
28 When he saw Jesus, he cried out, and fell down before him, and with a loud voice said, What have I to do with thee, Jesus, [thou] Son of God most high? I beseech thee torment me not.
Побачивши Ісуса, він закричав, упав перед Ним та голосно промовив: ―Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене.
29 (For he had commanded the unclean spirit to come out of the man. For often it had caught him, and he was kept bound with chains, and in fetters: and he broke the bands, and was driven by the demon into the wilderness.)
Бо [Ісус] наказав нечистому духові вийти з цього чоловіка. Багато разів демон хапав його, та, попри те, що зв’язували його ланцюгами та кайданами, оберігаючи його, він все одно розривав окови, і демон гнав його в пустелю.
30 And Jesus asked him, saying, What is thy name? And he said, Legion: because many demons had entered into him.
Ісус спитав його: ―Як тебе звати? ―Легіон, – відповів той, бо багато демонів увійшло в нього.
І вони благали [Ісуса], щоб Він не повелів їм іти в Безодню. (Abyssos g12)
32 And there was there a herd of many swine feeding on the mountain: and they besought him that he would suffer them to enter into them. And he suffered them.
А було там велике стадо свиней, що паслося на горі. Демони просили [Ісуса], щоб дозволив їм увійти в них, і Він дозволив.
33 Then the demons went out of the man, and entered into the swine: and the herd ran violently down a steep place into the lake, and were choked.
Демони, вийшовши з чоловіка, увійшли у свиней. Тоді все стадо кинулося з кручі в озеро та потонуло.
34 When they that fed [them] saw what was done, they fled, and went and told [it] in the city and in the country.
Побачивши, що сталося, свинопаси побігли та сповістили про це в місті та в селах.
35 Then they went out to see what was done; and came to Jesus, and found the man out of whom the demons had departed, sitting at the feet of Jesus, clothed, and in his right mind: and they were afraid.
[Люди] вийшли подивитися, що сталося, і коли підійшли до Ісуса, то знайшли чоловіка, з якого вийшли демони, він був одягнений, при здоровому глузді й сидів біля Ісусових ніг. [Побачивши це], вони злякалися.
36 They also who saw [it], told them by what means he that was possessed by the demons was healed.
Ті, хто бачив, розповідали, як було врятовано біснуватого.
37 Then the whole multitude of the surrounding country of the Gadarenes, besought him to depart from them: for they were taken with great fear. And he went into the boat, and returned.
Тоді всі люди з Герасинської околиці просили [Ісуса], щоб Він залишив їх, адже були охоплені великим страхом. Він же увійшов у човен і повернувся.
38 Now the man out of whom the demons had departed, besought him that he might be with him. But Jesus sent him away, saying,
Чоловік, з якого вийшли демони, просив [Ісуса] взяти його з собою, але Він відпустив його, сказавши:
39 Return to thy own house, and show how great things God hath done to thee. And he went away and published throughout the whole city, how great things Jesus had done to him.
«Повернися до себе додому та розкажи, як багато зробив для тебе Бог». Той пішов і по всьому місту проповідував, як багато зробив для нього Ісус.
40 And it came to pass, that, when Jesus had returned, the people [gladly] received him: for they were all waiting for him.
Коли Ісус повернувся, Його зустрів великий натовп, бо всі чекали на Нього.
41 And behold, there came a man named Jairus, and he was a ruler of the synagogue: and he fell down at the feet of Jesus, and besought him that he would come into his house:
І ось прийшов чоловік, на ім’я Яір, який був керівником синагоги, і, впавши долілиць до ніг Ісуса, благав Його зайти до його дому,
42 For he had one daughter only, about twelve years of age, and she lay dying. (But as he was going, the people thronged him.
бо його єдина донька, яка мала років дванадцять, захворіла й була при смерті. Коли Він пішов, то натовп звідусіль тиснув на Нього.
43 And a woman having an issue of blood twelve years, who had spent all her living upon physicians, neither could be healed by any,
І була там одна жінка, яка вже дванадцять років страждала на кровотечу. Вона витратила все, що мала, на лікарів, але ніхто не зміг її зцілити.
44 Came behind [him], and touched the border of his garment: and immediately her issue of blood stanched.
Підійшовши ззаду, вона доторкнулася до краю Його одежі, і вмить зупинилася її кровотеча.
45 And Jesus said, Who touched me? When all denied, Peter, and they that were with him, said, Master, the multitude throng thee, and press [thee], and sayest thou, Who touched me?
Ісус запитав: ―Хто доторкнувся до Мене? Коли ж ніхто не зізнався, Петро сказав: ―Наставнику, натовп тісниться навколо Тебе.
46 And Jesus said, Somebody hath touched me: for I perceive that virtue hath gone out of me.
Ісус же відповів: ―Хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як сила вийшла від Мене.
47 And when the woman saw that she was not hid, she came trembling, and falling down before him, she declared to him before all the people for what cause she had touched him, and how she was healed immediately.
Жінка, побачивши, що не зможе втаїтися, тремтячи, підійшла та, впавши перед Ним, зізналася перед усім народом, чому доторкнулася до Нього і як раптом зцілилася.
48 And he said to her, Daughter, be of good comfort: thy faith hath made thee whole; go in peace.
Ісус же сказав їй: «Донько, віра твоя врятувала тебе. Іди з миром».
49 While he was yet speaking, there cometh one from the house of the ruler of the synagogue, saying to him, Thy daughter is dead: trouble not the Master.
Коли Він ще говорив, прийшов хтось із [дому] керівника синагоги та сказав: ―Твоя донька померла, не турбуй Учителя!
50 But when Jesus heard [it], he answered him, saying, Fear not: believe only, and she shall be healed.
Ісус же, почувши це, сказав Яіру: ―Не бійся, тільки віруй, і вона буде спасенна!
51 And when he came into the house, he suffered no man to go in, save Peter, and James, and John, and the father and the mother of the maiden.
Прийшовши в дім, Він не дозволив нікому увійти з Ним, окрім Петра, Івана, Якова та батька й матері дитини.
52 And all wept and bewailed her: but he said, Weep not: she is not dead, but sleepeth.
Усі плакали та ридали над нею. Він же сказав їм: «Не плачте, бо вона не померла, а спить».
53 And they derided him, knowing that she was dead.
Але вони почали глузувати з Нього, бо знали, що дівчина померла.
54 And he put them all out, and took her by the hand, and called, saying, Maid, arise.
[Ісус] же узяв її за руку й голосно промовив: «Дитино, встань!»
55 And her spirit came again, and she arose immediately: and he commanded to give her food.
Дух її повернувся до неї, і вмить вона піднялася. Він наказав дати їй їсти.
56 And her parents were astonished: but he charged them that they should tell no man what was done.
Батьки [дитини] дуже здивувалися, але Він наказав нікому не казати про те, що сталося.
