Luke 24
1 Now upon the first [day] of the week, very early in the morning, they came to the sepulcher, bringing the spices which they had prepared, and certain [others] with them.
Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.
2 And they found the stone rolled away from the sepulcher.
Знайшли ж камінь відкочений від гробу.
3 And they entered in, and found not the body of the Lord Jesus.
І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.
4 And it came to pass, as they were much perplexed at this, behold, two men stood by them in shining garments.
І сталось, як здумілись вони від сього, ось два Чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.
5 And as they were afraid, and bowed down [their] faces to the earth, they said to them, Why seek ye the living among the dead?
Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?
6 He is not here, but is risen. Remember how he spoke to you when he was yet in Galilee,
Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,
7 Saying, The Son of man must be delivered into the hands of sinful men, and be crucified, and the third day rise again.
глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути рознятим, і третього дня воскреснути.
8 And they remembered his words,
І згадали слова Його,
9 And returned from the sepulcher, and told all these things to the eleven, and to all the rest.
і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.
10 It was Mary Magdalene, and Joanna, and Mary [the mother] of James, and other [women that were] with them, who told these things to the apostles.
Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, шо оповідали перед апостолами се.
11 And their words seemed to them as idle tales, and they believed them not.
І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.
12 Then Peter arose, and ran to the sepulcher, and stooping down, he beheld the linen clothes laid by themselves, and departed, wondering in himself at that which had come to pass.
Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.
13 And behold, two of them went that same day to a village called Emmaus, which was from Jerusalem [about] sixty furlongs.
І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.
14 And they talked together of all these things which had happened.
І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.
15 And it came to pass, that, while they communed [together], and reasoned, Jesus himself drew near, and went with them.
І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.
16 But their eyes were held, that they should not know him.
Очі в їх були вдержані, щоб не пізнали Його.
17 And he said to them, What manner of communications [are] these that ye have one to another, as ye walk, and are sad?
Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?
18 And one of them, whose name was Cleopas, answering, said to him, Art thou only a stranger in Jerusalem, and hast not known the things which have come to pass there in these days?
Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?
19 And he said to them, What things? And they said to him, Concerning Jesus of Nazareth, who was a prophet mighty in deed and word before God, and all the people:
І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всїм народом,
20 And how the chief priests and our rulers delivered him to be condemned to death, and crucified him.
як видали Його архиєреї та князї нащі на суд смертний і розпяли Його.
21 But we trusted that it had been he who would have redeemed Israel: and besides all this, to-day is the third day since these things were done.
Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третій се день іде сьогоднї, як се стало ся;
22 Yes, and certain women also of our company made us astonished, who were early at the sepulcher.
тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі
23 And when they found not his body, they came, saying, that they had also seen a vision of angels, who said that he was alive.
і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.
24 And certain of them who were with us, went to the sepulcher, and found [it] even so as the women had said: but him they saw not.
І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.
25 Then he said to them, O fools, and slow of heart to believe all that the prophets have spoken!
І рече Він до них; о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!
26 Ought not Christ to suffer these things, and to enter into his glory?
Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?
27 And beginning at Moses, and all the prophets, he expounded to them in all the scriptures the things concerning himself.
І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, виясняв Їм у всіх писаннях про Него.
28 And they drew nigh to the village whither they were going: and he made as though he would go further.
І наближались до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далі.
29 But they constrained him, saying, Abide with us: for it is towards evening, and the day is far spent. And he went in to tarry with them.
Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.
30 And it came to pass, as he sat at table with them, he took bread, and blessed [it], and broke, and gave to them.
І сталось, як сидів Він за столом а ними, взявши хліб, благословив, і переломивши, подав їм.
31 And their eyes were opened, and they knew him: and he vanished out of their sight.
їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.
32 And they said one to another, Did not our heart burn within us while he talked with us by the way, and while he opened to us the scriptures?
І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?
33 And they rose the same hour, and returned to Jerusalem, and found the eleven assembled, and them that were with them,
І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайпять, і тих, що були з ними,
34 Saying, The Lord is risen indeed, and hath appeared to Simon.
як говорили: Що встав Господь справді і явив ся Симонові.
35 And they told what things [were done] in the way, and how he was known to them in breaking of bread.
І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.
36 And as they were thus speaking, Jesus himself stood in the midst of them, and saith to them, Peace [be] to you.
Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.
37 But they were terrified and affrighted, and supposed that they had seen a spirit.
Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.
38 And he said to them, Why are ye troubled? and why do thoughts arise in your hearts?
І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?
39 Behold my hands and my feet, that it is I myself: handle me, and see; for a spirit hath not flesh and bones, as ye see me have.
Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.
40 And when he had thus spoken, he showed them [his] hands and [his] feet.
І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.
41 And while they yet believed not for joy, and wondered, he said to them, Have ye here any thing for food?
Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?
42 And they gave him a piece of a broiled fish, and a honey-comb.
Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).
43 And he took [it], and ate before them.
І взявши, їв перед ними.
44 And he said to them, These [are] the words which I spoke to you, while I was yet with you, that all things must be fulfilled, which were written in the law of Moses, and [in] the prophets, and [in] the psalms, concerning me.
Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законі Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.
45 Then he opened their understanding, that they might understand the scriptures,
Тодї розкрив їм розум розуміти писання,
46 And said to them, Thus it is written, and thus it behooved Christ to suffer, and to rise from the dead the third day:
і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;
47 And that repentance and remission of sins should be preached in his name among all nations, beginning at Jerusalem.
і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.
48 And ye are witnesses of these things.
Ви ж сьвідки сього.
49 And behold, I send the promise of my Father upon you: but tarry ye in the city of Jerusalem, until ye are endued with power from on high.
І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидіть у городі Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.
50 And he led them out as far as to Bethany: and he lifted up his hands, and blessed them.
І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.
51 And it came to pass, while he was blessing them, he was parted from them, and carried up into heaven.
І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.
52 And they worshiped him, and returned to Jerusalem with great joy:
Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;
53 And were continually in the temple, praising and blessing God. Amen.
і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.
