Luke 19
1 And [Jesus] entered and passed through Jericho.
І вийшовши проходив через Єрихон.
2 And behold, [there was] a man named Zaccheus, who was the chief among the publicans, and he was rich.
І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
3 And he sought to see Jesus who he was; and could not for the crowd, because he was little of stature.
бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був вросту.
4 And he ran before, and climbed up upon a sycamore-tree to see him; for he was to pass that [way].
побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись па Него; бо туди мав проходити.
5 And when Jesus came to the place, he looked up, and saw him, and said to him, Zaccheus, make haste, and come down: for to-day I must abide at thy house.
як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогодні бо в дому твоїм треба мені бути.
6 And he made haste, and came down, and received him joyfully.
І злїз він боржш, і прийняв Його радїючи.
7 And when they saw [it], they all murmured, saying, That he was gone to be guest with a man that is a sinner.
І бачивши всї, нарікала кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
8 And Zaccheus stood, and said to the Lord; Behold, Lord, the half of my goods I give to the poor; and if I have taken any thing from any man by false accusation, I restore [him] four-fold.
Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коди кого чим обидив, віддаю вчетверо.
9 And Jesus said to him, This day is salvation come to this house, forasmuch as he also is a son of Abraham.
Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
10 For the Son of man is come to seek and to save that which was lost.
прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
11 And as they heard these things, he added and spoke a parable, because he was nigh to Jerusalem, and because they thought that the kingdom of God would immediately appear.
Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
12 He said therefore, A certain nobleman went into a far country to receive for himself a kingdom, and to return.
Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
13 And he called his ten servants, and delivered them ten pounds, and said to them, Occupy till I come.
Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
14 But his citizens hated him, and sent a message after him, saying, We will not have this [man] to reign over us.
Мішане ж його ненавиділи його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над вами.
15 And it came to pass, that when he had returned, having received the kingdom, then he commanded these servants to be called to him, to whom he had given the money, that he might know how much every man had gained by trading.
І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував.
16 Then came the first, saying, Lord, thy pound hath gained ten pounds.
Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
17 And he said to him, Well, thou good servant: because thou hast been faithful in a very little, have thou authority over ten cities.
І рече йому: Гаразд, добрий слуго. що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
18 And the second came, saying, Lord, thy pound hath gained five pounds.
І приступив другий, кажучи; Пане, мина твоя зробила пять мин.
19 And he said likewise to him, Be thou also over five cities.
Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.
20 And another came, saying, Lord, behold, [here is] thy pound, which I have kept laid up in a napkin:
Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
21 For I feared thee, because thou art an austere man: thou takest up what thou layedst not down, and reapest what thou didst not sow.
боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сіяв.
22 And he saith to him, Out of thy own mouth will I judge thee, [thou] wicked servant. Thou knewest me to be an austere man, taking up what I laid not down, and reaping what I did not sow:
Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
23 Why then gavest thou not my money into the bank, that at my coming I might have required my own with interest?
а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, в лихвою виміг би його.
24 And he said to them that stood by, Take from him the pound, and give [it] to him that hath ten pounds.
І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
25 (And they said to him, Lord, he hath ten pounds.)
І казали йому: Пане, має десять мин.
26 For I say to you, That to every one who hath shall be given; and from him that hath not, even what he hath shall be taken away from him.
Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і що мав, візьметь ся від него.
27 But those my enemies, who would not that I should reign over them, bring hither, and slay [them] before me.
А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведіть сюда, та й повбивайте передо мною.
28 And when he had thus spoken, he went before, ascending towards Jerusalem.
І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
29 And it came to pass, when he had come nigh to Bethphage and Bethany, at the mount called [the mount] of Olives, he sent two of his disciples,
І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
30 Saying, Go ye into the village over against [you]; in which at your entering ye will find a colt tied, on which yet never man sat: loose him, and bring [him hither].
глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него ніхто з людей ніколи не сідав. Одвязавши його, приведіть.
31 And if any man shall ask you, Why do ye loose [him]? thus shall ye say to him, Because the Lord hath need of him.
І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.
32 And they that were sent, went and found even as he had said to them.
Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.
33 And as they were loosing the colt, the owners of it said to them, Why loose ye the colt?
Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
34 And they said, The Lord hath need of him.
Вони ж сказали: Господеві його треба.
35 And they brought him to Jesus: and they cast their garments upon the colt, and they set Jesus upon him.
І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
36 And as he went, they spread their clothes in the way.
Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозі.
37 And when he had come nigh, even now at the descent of the mount of Olives, the whole multitude of the disciples began to rejoice and praise God with a loud voice, for all the mighty works that they had seen.
Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все мно-жество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
38 Saying, Blessed [be] the King that cometh in the name of the Lord: Peace in heaven, and glory in the highest.
говорячи: Благословен грядущий пар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
39 And some of the Pharisees from among the multitude said to him, Master, rebuke thy disciples.
А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
40 And he answered and said to them, I tell you, that if these should hold their peace, the stones would immediately cry out.
І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
41 And when he had come near, he beheld the city, and wept over it,
І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
42 Saying, If thou hadst known, even thou, at least in this thy day, the things [which belong] to thy peace! but now they are hid from thy eyes.
глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
43 For the days shall come upon thee, that thy enemies shall cast a trench about thee, and encompass thee, and keep thee in on every side,
Бо прийдуть дні на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
44 And shall lay thee even with the ground, and thy children within thee: and they shall not leave in thee one stone upon another: because thou knewest not the time of thy visitation.
І з землею зрівняють тебе з дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на камені; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
45 And he went into the temple, and began to cast out them that sold in it, and them that bought,
І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
46 Saying to them, It is written, My house is the house of prayer, but ye have made it a den of thieves.
глаголючи їм: Писано: Дом мій - дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
47 And he taught daily in the temple. But the chief priests, and the scribes, and the chief of the people sought to destroy him,
І навчав щодня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.
48 And could not find what they might do: for all the people were very attentive to hear him.
І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него слухаючи.
