Luke 11
1 And it came to pass, that as he was praying in a certain place, when he ceased, one of his disciples said to him, Lord, teach us to pray, as John also taught his disciples.
Одного разу [Ісус] молився, і, коли Він закінчив, один з учнів промовив до Нього: ―Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів!
2 And he said to them, When ye pray, say, Our Father who art in heaven, Hallowed be thy name. Thy kingdom come. Thy will be done, as in heaven, so on earth.
Він промовив: ―Коли молитесь, то кажіть: «Отче наш, Що на небесах, нехай святиться ім’я Твоє! Нехай прийде Царство Твоє! Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі!
3 Give us day by day our daily bread.
Хліб наш щоденний дай нам кожного дня.
4 And forgive us our sins; for we also forgive every one that is indebted to us. And lead us not into temptation; but deliver us from evil.
І прости нам гріхи наші, бо і ми прощаємо всім боржникам нашим. І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого».
5 And he said to them, Which of you shall have a friend, and shall go to him at midnight, and say to him, Friend, lend me three loaves:
І сказав їм: ―Хто з вас, маючи друга, прийде до нього опівночі та скаже йому: «Друже, позич мені три хліби,
6 For a friend of mine in his journey is come to me, and I have nothing to set before him?
бо мій приятель прийшов до мене з дороги, і я не маю, що йому дати».
7 And he from within shall answer and say, Trouble me not: the door is now shut, and my children are with me in bed; I cannot rise and give thee.
А той зсередини відповів би йому: «Не турбуй мене! Двері вже зачинені, і діти мої зі мною в ліжку. Не можу я піднятися й дати тобі».
8 I say to you, Though he will not rise and give him, because he is his friend, yet because of his importunity he will rise and give him as many as he needeth.
Кажу вам: якщо він не встане та не дасть йому заради дружби, то все одно через наполегливість його підведеться й дасть усе, чого той потребує.
9 And I say to you, Ask, and it shall be given you; seek, and ye shall find; knock, and the door shall be opened to you.
Тому Я кажу вам: просіть – і буде дано вам; шукайте – і знайдете; стукайте – і відчинять вам!
10 For every one that asketh, receiveth; and he that seeketh, findeth; and to him that knocketh, the door shall be opened.
Бо кожен, хто просить, отримує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчинять.
11 If a son shall ask bread of any of you that is a father, will he give him a stone? or if [he shall ask] a fish, will he for a fish give him a serpent?
Котрий з вас, батьків, коли син просить хліба, замість хліба подасть йому камінь, і коли просить риби, замість риби подасть йому гадюку?
12 Or if he shall ask an egg, will he offer him a scorpion?
Або чи дасть йому скорпіона, коли той просить яйце?
13 If ye then, being evil, know how to give good gifts to your children: how much more will [your] heavenly Father give the Holy Spirit to them that ask him?
Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте давати добрі дари вашим дітям, то наскільки більше ваш Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього!
14 And he was casting out a demon, and it was dumb. And it came to pass when the demon was gone out, the dumb spoke; and the people wondered.
Одного разу [Ісус] вигнав демона, який був німий. І коли демон вийшов, німий [чоловік] заговорив; і весь натовп дивувався цьому.
15 But some of them said, He casteth out demons through Beelzebub, the chief of the demons.
Та деякі з них говорили: ―[Силою] Вельзевула, володаря демонів, Він виганяє демонів.
16 And others tempting [him], sought from him a sign from heaven.
Інші ж, випробовуючи [Його], вимагали знамення з неба.
17 But he, knowing their thoughts, said to them, Every kingdom divided against itself is brought to desolation; and a house [divided] against a house falleth.
Але Він, знаючи їхні думки, відповів: ―Кожне царство, розділене в собі, буде спустошене, і дім, розділений в собі, впаде.
18 If Satan also is divided against himself, how shall his kingdom stand? because ye say that I cast out demons through Beelzebub.
Якщо ж сатана розділився в собі самому, як встоїть його царство?[Питаю це], бо кажете, що Вельзевулом Я виганяю демонів.
19 And if I by Beelzebub cast out demons, by whom do your sons cast [them] out? therefore shall they be your judges.
Якщо ж Я виганяю демонів Вельзевулом, то ким виганяють ваші сини? Тому вони будуть вашими суддями.
20 But if I with the finger of God cast out demons, no doubt the kingdom of God is come upon you.
Але якщо Я пальцем Божим виганяю демонів, то прийшло до вас Царство Боже.
21 When a strong man armed keepeth his palace, his goods are in peace:
Коли сильний, озброївшись, стереже свій дім, тоді майно його в безпеці.
22 But when a stronger than he shall come upon him, and overcome him, he taketh from him all his armor in which he trusted, and divideth his spoils.
Коли ж нападає сильніший за нього й перемагає його, то забирає все його озброєння, на яке він покладався, і потім ділить здобич.
23 He that is not with me is against me: and he that gathereth not with me scattereth.
Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає.
24 When the unclean spirit is gone out of a man, he walketh through dry places, seeking rest: and finding none, he saith, I will return to my house whence I came out.
Коли нечистий дух виходить із людини, то йде в місця безводні шукати відпочинку й, не знаходячи, каже: «Повернусь я у дім свій, звідки вийшов».
25 And when he cometh, he findeth [it] swept and garnished.
І, повернувшись, знаходить його заметеним та прибраним.
26 Then he goeth and taketh [to him] seven other spirits more wicked than himself; and they enter in, and dwell there: and the last [state] of that man is worse than the first.
Тоді він іде й бере інших сімох духів, гірших за себе, і входять та живуть там. І для людини останнє стає гіршим за попереднє.
27 And it came to pass, as he was speaking these things, a certain woman of the company lifted up her voice, and said to him, Blessed [is] the womb that bore thee, and the paps which nourished thee.
Коли [Ісус] це казав, одна жінка з натовпу голосно промовила: ―Блаженна мати, яка носила та годувала Тебе.
28 But he said, Yes, rather blessed [are] they that hear the word of God, and keep it.
Він відповів: ―Справді блаженні ті, що слухають Слово Боже та виконують його.
29 And when the people were assembled in crowds, he began to say, This is an evil generation: they seek a sign; and there shall no sign be given to it, but the sign of Jonah the prophet.
Коли зібралося багато народу, Він почав говорити: ―Цей рід – рід лукавий! Він шукає знамення, та не дасться йому знамення, хіба що тільки знамення Йони.
30 For as Jonah was a sign to the Ninevites, so also shall the Son of man be to this generation.
Бо як Йона став для ніневійців знаменням, так буде й Син Людський для цього роду.
31 The queen of the south shall rise up in the judgment with the men of this generation, and condemn them: for she came from the utmost parts of the earth, to hear the wisdom of Solomon; and behold, a greater than Solomon [is] here.
Цариця Півдня встане на суд із людьми цього роду й засудить їх, бо вона прийшла з далекого краю землі послухати Соломонову мудрість, а ось тут Хтось більший за Соломона.
32 The men of Nineveh shall rise up in the judgment with this generation, and shall condemn it: for they repented at the preaching of Jonah; and behold, a greater than Jonah [is] here.
Люди Ніневії встануть на суд із цим родом і засудять його, бо вони покаялись через проповідь Йони, а ось тут Хтось більший за Йону.
33 No man when he hath lighted a candle, putteth [it] in a secret place, neither under a close vessel, but on a candlestick, that they who come in may see the light.
Ніхто, запаливши світильник, не ставить його у потайне місце або під посудину, але ставить на поставець, щоб усі, що входять, бачили світло.
34 The light of the body is the eye: therefore when thy eye is single, thy whole body also is full of light; but when [thy eye] is evil, thy body also [is] full of darkness.
Світлом для тіла є око. Якщо твоє око буде здорове, то й все твоє тіло буде наповнене світлом, коли ж воно недуже, то й тіло твоє в темряві.
35 Take heed therefore, that the light which is in thee be not darkness.
Отже, пильнуй, щоб світло, яке в тобі, не стало темрявою.
36 If thy whole body therefore [be] full of light, having no part dark, the whole shall be full of light; as when the bright shining of a candle doth give thee light.
Якщо ж усе твоє тіло наповнене світлом і немає жодної темної частини, то все буде світле так, ніби світильник освітлює тебе сяйвом.
37 And as he was speaking, a certain Pharisee besought him to dine with him: and he went in, and sat down to eat.
Коли Він закінчив говорити, один фарисей запросив Його до себе пообідати. [Ісус] зайшов та сів за стіл.
38 And when the Pharisee saw [it], he marveled that he had not first washed before dinner.
Фарисей же здивувався, побачивши, що перед обідом Він перш не обмився.
39 And the Lord said to him, Now do ye Pharisees make clean the outside of the cup and the platter; but your inward part is full of ravening and wickedness.
Тоді Господь промовив до нього: ―Ось ви, фарисеї, очищуєте чашу та посуд ззовні, а всередині ви повні здирництва та лукавства.
40 [Ye] fools, did not he that made that which is without, make that which is within also?
Нерозумні! Чи Той, Хто створив зовнішнє, не створив і внутрішнє?
41 But rather give alms of such things as ye have; and behold, all things are clean to you.
Тож дайте милостиню з того, що всередині, ось тоді все буде чисте для вас.
42 But woe to you, Pharisees! for ye tithe mint, and rue, and all manner of herbs, and pass over judgment and the love of God: these ought ye to have done, and not to leave the others undone.
Але горе вам, фарисеї, що даєте десятину з м’яти, рути й з усякого зілля, але обминаєте справедливість та любов Божу. І це належить робити, і тим не нехтувати.
43 Woe to you, Pharisees! for ye love the uppermost seats in the synagogues, and greetings in the markets.
Горе вам, фарисеї, що любите почесні місця в синагогах та привітання на ринках.
44 Woe to you, scribes and Pharisees, hypocrites! for ye are as graves which appear not, and the men that walk over [them] are not aware [of them].
Горе вам, бо ви – як невидимі гроби, поверх яких люди ходять і не знають цього.
45 Then answered one of the lawyers, and said to him, Master, thus saying, thou reproachest us also.
Один з учителів Закону відповів [Ісусові]: ―Учителю, кажучи це, Ти й нас ображаєш!
46 And he said, Woe to you also, [ye] lawyers, for ye load men with burdens grievous to be borne, and ye yourselves touch not the burdens with one of your fingers.
Але Він відповів: ―Горе й вам, учителям Закону, бо ви накладаєте на людей тягар, який важко нести, самі ж навіть пальцем не доторкнетеся до нього.
47 Woe to you! for ye build the sepulchers of the prophets, and your fathers killed them.
Горе вам, бо ви будуєте гробниці пророкам, яких убили ваші батьки.
48 Truly ye bear testimony, that ye allow the deeds of your fathers: for they indeed killed them, and ye build their sepulchers.
Цим ви свідчите, що схвалюєте вчинки ваших батьків. Вони їх вбивали, а ви будуєте їм [гробниці].
49 Therefore also said the wisdom of God, I will send them prophets and apostles, and [some] of them they will slay and persecute:
Тому Бог у своїй мудрості сказав: «Надішлю до них пророків та апостолів, і декого з них уб’ють, а декого будуть переслідувати».
50 That the blood of all the prophets, which hath been shed from the foundation of the world, may be required of this generation;
І тому цей рід буде відповідати за пролиту кров усіх пророків, які були вбиті від початку всесвіту,
51 From the blood of Abel to the blood of Zacharias, who perished between the altar and the temple: verily I say to you, It shall be required of this generation.
від крові Авеля до крові Захарії, убитого між Храмом та жертовником. Кажу вам: цей рід відповість за все.
52 Woe to you, lawyers! for ye have taken away the key of knowledge: ye have not entered in yourselves, and them that were entering in ye hindered.
Горе вам, учителі Закону, бо ви взяли ключі пізнання: самі не ввійшли й тим, хто бажає ввійти, заборонили.
53 And as he said these things to them, the scribes and the Pharisees began to urge [him] vehemently, and to solicit him to speak of many things;
Коли [Ісус] вийшов [звідти], фарисеї та книжники почали критикувати Його та спокушати відносно багатьох речей.
54 Laying wait for him, and seeking to catch something from his mouth, that they might accuse him.
Вони спостерігали за Ним, аби упіймати Його на слові.
