John 5
1 After this there was a feast of the Jews: and Jesus went up to Jerusalem.
Після сього було сьвято Жидівське, і прийшов Ісус у Єрусалим.
2 Now there is at Jerusalem by the sheep [market] a pool, which is called in the Hebrew tongue, Bethesda, having five porches.
У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейська Ветезда, з пятьма ходниками.
3 In these lay a great multitude of impotent persons, of blind, halt, withered, waiting for the moving of the water.
В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води.
4 For an angel went down at a certain season into the pool, and agitated the water: whoever then first after the stirring of the water stepped in, was cured of whatever disease he had.
Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю.
5 And a certain man was there, who had an infirmity thirty and eight years.
Був же там один чоловік, що трийцять і вісім років був у недузї.
6 When Jesus saw him lying, and knew that he had been now a long time [in that case], he saith to him, Wilt thou be healed?
Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати?
7 The impotent man answered him, Sir, I have no man, when the water is agitated, to put me into the pool: but while I am coming, another steppeth down before me.
Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.
8 Jesus saith to him, Rise, take up thy bed, and walk.
Рече йому Ісус: Устань, візьми постіль твою, та й ходи!
9 And immediately the man was healed, and took up his bed, and walked: and on the same day was the sabbath.
зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.
10 The Jews therefore said to him that was cured, it is the sabbath; it is not lawful for thee to carry [thy] bed.
І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.
11 He answered them, He that healed me, the same said to me, Take up thy bed, and walk.
Відказав їм: Хто оздоровив мене, той мені сказав: Візьми постіль твою, та й ходи.
12 Then they asked him, What man is that who said to thee, Take up thy bed, and walk?
Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постіль твою, та й ходи?
13 And he that was healed knew not who it was: for Jesus had conveyed himself away, a multitude being in [that] place.
Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місці тому.
14 Afterward Jesus findeth him in the temple, and said to him, Behold, thou art cured: sin no more, lest a worse thing come to thee.
Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.
15 The man departed, and told the Jews that it was Jesus who had healed him.
Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.
16 And therefore the Jews persecuted Jesus, and sought to slay him, because he had done these things on the sabbath.
За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.
17 But Jesus answered them, My Father worketh hitherto, and I work.
Ісус же відказав їм: Отець мій досї робить і я роблю.
18 Therefore the Jews sought the more to kill him, because he not only had broken the sabbath, but said also that God was his Father, making himself equal with God.
За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.
19 Then answered Jesus, and said to them, Verily, verily, I say to you, The Son can do nothing by himself, but what he seeth the Father do: for whatever things he doeth, these also doeth the Son likewise.
Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нічого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.
20 For the Father loveth the Son, and showeth him all things that himself doeth: and he will show him greater works than these, that ye may marvel.
Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому діла, щоб ви дивувались.
21 For as the Father raiseth the dead, and reviveth [them]; even so the Son reviveth whom he will.
Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлюе.
22 For the Father judgeth no man; but hath committed all judgment to the Son:
Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,
23 That all [men] should honor the Son, even as they honor the Father. He that honoreth not the Son, honoreth not the Father who hath sent him.
щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.
24 Verily, verily, I say to you, He that heareth my word, and believeth on him that sent me, hath everlasting life, and shall not come into condemnation; but hath passed from death to life. (aiōnios g166)
Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має житте вічне, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє. (aiōnios g166)
25 Verily, verily, I say to you, The hour is coming, and now is, when the dead shall hear the voice of the Son of God: and they that hear shall live.
Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.
26 For as the Father hath life in himself, so hath he given to the Son to have life in himself;
Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,
27 And hath given him authority to execute judgment also, because he is the Son of man.
і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.
28 Marvel not at this: for the hour is coming, in which all that are in the graves shall hear his voice,
Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,
29 And shall come forth; they that have done good to the resurrection of life; and they that have done evil, to the resurrection of damnation.
і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.
30 I can of my own self do nothing: as I hear, I judge: and my judgment is just; because I seek not my own will, but the will of the Father who hath sent me.
Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.
31 If I testify concerning myself, my testimony is not true.
Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.
32 There is another that testifieth concerning me, and I know that the testimony which he beareth concerning me is true.
Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченнє, котре про мене сьвідкує.
33 Ye sent to John, and he testified to the truth.
Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правді.
34 But I receive not testimony from man: but these things I say, that ye may be saved.
Я же не від чоловіка сьвідченнє приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.
35 He was a burning and a shining light: and ye were willing for a season to rejoice in his light.
Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотіли повеселитись на часину сьвітлом його.
36 But I have greater testimony than [that] of John: for the works which the Father hath given me to finish, the same works that I do, bear testimony concerning me, that the Father hath sent me.
Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті діла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав.
37 And the Father himself who hath sent me, hath borne testimony concerning me. Ye have neither heard his voice at any time, nor seen his shape.
І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили;
38 And ye have not his word abiding in you: for whom he hath sent, him ye believe not.
і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте.
39 Search the scriptures; for in them ye think ye have eternal life: and they are they which testify of me. (aiōnios g166)
Прослідіть писання; бо ви думаєте в них життє вічне мати; й ті сьвідкують про мене. (aiōnios g166)
40 And ye will not come to me, that ye may have life.
Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.
41 I receive not honor from men.
Чести від людей не приймаю.
42 But I know you, that ye have not the love of God in you.
Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі.
43 I am come in my Father's name, and ye receive me not: if another shall come in his own name, him ye will receive.
Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете.
44 How can ye believe, who receive honor one from another, and seek not the honor that [cometh] from God only?
Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а славу що від одного Бога, не шукаєте?
45 Do not think that I will accuse you to the Father: there is [one] that accuseth you, [even] Moses, in whom ye trust.
Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте.
46 For had ye believed Moses, ye would have believed me: for he wrote concerning me.
Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав.
47 But if ye believe not his writings, how shall ye believe my words?
Коли ж його писанням не віруєте, як моїм словам вірувати мете?
