John 20
1 The first [day] of the week cometh Mary Magdalene early, when it was yet dark, to the sepulcher, and seeth the stone taken away from the sepulcher.
Первого ж дня тижня приходить Мария Магдалина вранці, як ще було темно, до гробу, і бачить, що каменя одвалено від гробу.
2 Then she runneth, and cometh to Simon Peter, and to the other disciple whom Jesus loved, and saith to them, They have taken away the Lord out of the sepulcher, and we know not where they have laid him.
Біжить тодї, і приходить до Симона Петра та другого ученика, котрого любив Ісус, і каже їм: Узято Господа з гробу, і не знаємо, де положено Його.
3 Peter therefore went forth, and that other disciple, and came to the sepulcher.
Вийшов тодї Петр і другий ученик, і прийшли до гробу.
4 So they ran both together: and the other disciple outran Peter, and came first to the sepulcher.
Бігли ж обидва разом, та другий ученик побіг скоріщ Петра, і прийшов первий до гробу.
5 And he stooping down, saw the linen cloths lying; yet he went not in.
І нахилившись, бачить, що лежить полотно, та не ввійшов.
6 Then cometh Simon Peter following him, and went into the sepulcher, and seeth the linen cloths lying;
Приходить тодї Симон Петр слїдом за ним, і ввійшов у гріб, і видить, що лежить полотно,
7 And the napkin that was about his head, not lying with the linen cloths, but wrapped together in a place by itself.
а хустка, що була на голові Його, не з полотном лежала, а осторонь звита, на одному місцї.
8 Then went in also that other disciple who came first to the sepulcher, and he saw, and believed.
Тодї ж увійшов і другий ученик, що прийшов первий до гробу, і видів, і вірував.
9 For as yet they knew not the scripture, that he must rise again from the dead.
Ще бо не знали писання, що має Він з мертвих воскреснути.
10 Then the disciples went away again to their own home.
Пійшли ж тодї ученики знов до себе.
11 But Mary stood without at the sepulcher weeping: and as she wept she stooped down [to look] into the sepulcher,
Мария ж стояла перед гробом, плачучи, знадвору; як же плакала, нахилилась у гріб,
12 And seeth two angels in white, sitting, the one at the head, and the other at the feet, where the body of Jesus had lain.
і видить двох ангелів у білому сидячих, один у головах, а один у ногах, де лежало тїло Ісусове.
13 And they say to her, Woman, why weepest thou? she saith to them, Because they have taken away my Lord, and I know not where they have laid him.
І кажуть вони їй: Жено, чого плачеш? Каже їм: Бо взято Господа мого, й не знаю, де положено Його.
14 And when she had thus said, she turned herself about, and saw Jesus standing, and knew not that it was Jesus.
І, промовивши се, обернулась назад, і видить Ісуса стоячого, та й не знала, що се Ісус.
15 Jesus saith to her, Woman, why weepest thou? whom seekest thou? She, supposing him to be the gardener, saith to him, Sir, if thou hast borne him hence, tell me where thou hast laid him, and I will take him away.
Рече їй Ісус: Жено, чого плачеш? кого шукаєш? Вона, думаючи, що се садівник, каже Йому: Добродїю, коли ти винїс Його, скажи мені, де Його положив, і я Його візьму.
16 Jesus saith to her, Mary. She turned herself, and saith to him, Rabboni, which is to say, Master.
Рече їй Ісус: Мариє. Обернувшись вона, каже Йому: Равуні, чи то б сказати: Учителю.
17 Jesus saith to her, Touch me not: for I have not yet ascended to my Father: but go to my brethren, and say to them, I ascend to my Father and your Father, and [to] my God and your God.
Рече їй Ісус: Не приторкайсь до мене; ще бо не зійшов до Отця мого, а йди до братів моїх, та скажи їм: Я схожу до Отця мого й Отця вашого, й Бога мого й Бога вашого.
18 Mary Magdalene came and told the disciples that she had seen the Lord, and [that] he had spoken these things to her.
Приходить Мария Магдалина, звіщаючи ученикам, що бачила Господа, й що Він се промовив їй.
19 Then the same day at evening, being the first [day] of the week, when the doors were shut where the disciples were assembled for fear of the Jews, Jesus came and stood in the midst, and saith to them, Peace [be] to you.
Як же був вечір дня того, первого на тижнї, як двері були замкнені, де зібрались ученики задля страху перед Жидами, прийшов Ісус та й став посерединї, і рече їм: Упокій вам.
20 And when he had so said, he showed to them [his] hands and his side. Then were the disciples glad when they saw the Lord.
І, се промовивши, показав їм свої руки, і бік свій. Зрадїли тоді ученики, побачивши Господа.
21 Then said Jesus to them again, Peace [be] to you: as [my] Father hath sent me, even so I send you.
Рече ж їм Ісус ізнов: Упокій вам. Яко ж післав мене Отець, і я посилаю вас.
22 And when he had said this, he breathed on [them], and saith to them, Receive ye the Holy Spirit.
І, се промовивши, дихнув, і рече їм: Прийміть Духа сьвятого.
23 Whose soever sins ye remit, they are remitted to them; [and] whose soever [sins] ye retain, they are retained.
Кому відпустите гріхи, відпустять ся їм; кому задержите, задержить ся.
24 But Thomas, one of the twelve, called Didymus, was not with them when Jesus came.
Тома ж, один з дванайцяти, на прізвище Близняк, не був з ними, як прийшов Ісус.
25 The other disciples therefore said to him, We have seen the Lord. But he said to them, Except I shall see in his hands the print of the nails, and put my finger into the print of the nails, and thrust my hand into his side, I will not believe.
Сказали йому другі ученики: Ми видїли Господа. Він же сказав їм: Коли не побачу на руках Його рани од гвіздя, і не вложу руки моєї в бік Його, не пійму віри.
26 And after eight days again his disciples were within, and Thomas with them: [then] came Jesus, the doors being shut, and stood in the midst, and said, Peace [be] to you.
А по восьми днях знов були в середині ученики Його, й Тома з ними. Приходить Ісус, як двері були замкнені, і став посерединї, і рече: Впокій вам.
27 Then saith he to Thomas, Reach hither thy finger, and behold my hands; and reach hither thy hand, and thrust [it] into my side; and be not faithless, but believing.
Опісля рече до Томи: Подай палець твій сюди, й подивись на руки мої, і подай руку твою, івложи в бік мій, та й не будь невірний, а вірний.
28 And Thomas answered and said to him, My Lord and my God.
І озвавшись Тома, каже Йому: Господь мій і Бог мій.
29 Jesus saith to him, Thomas, because thou hast seen me, thou hast believed: blessed [are] they that have not seen, and [yet] have believed.
Рече йому Ісус: Що видів єси мене, Томо, увірував єси; блаженні, що не виділи, та й вірували.
30 And many other signs truly did Jesus in the presence of his disciples, which are not written in this book.
Багато ж инших ознак робив Ісус перед учениками своїми, що не написані в книзї сїй.
31 But these are written, that ye may believe that Jesus is the Christ, the Son of God, and that believing ye may have life through his name.
Се ж написано, щоб ви вірували, що Ісус єсть Христос, Син Божий, і щоб, віруючи, життє мали в імя Його.
