Ecclesiastes 10
1 Dead flies cause the ointment of the apothecary to send forth an offensive odor: [so doth] a little folly him that is in reputation for wisdom [and] honor.
Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
2 A wise man's heart [is] at his right hand; but a fool's heart [is] at his left.
Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
3 Also, when he that is a fool walketh by the way, his wisdom faileth [him], and he saith to every one [that] he [is] a fool.
Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
4 If the spirit of the ruler riseth against thee, leave not thy place; for yielding pacifieth great offenses.
Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
5 There is an evil [which] I have seen under the sun, as an error [which] proceedeth from the ruler:
Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
6 Folly is set in great dignity, and the rich sit in low place.
на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
7 I have seen servants upon horses, and princes walking as servants upon the earth.
Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
8 He that diggeth a pit shall fall into it; and whoever breaketh a hedge, a serpent shall bite him.
Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
9 Whoever removeth stones shall be hurt by them; [and] he that cleaveth wood shall be endangered by it.
Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
10 If the iron is blunt, and he doth not whet the edge, then must he use more strength: but wisdom [is] profitable to direct.
Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
11 Surely the serpent will bite without enchantment; and a babbler is no better.
Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
12 The words of a wise man's mouth [are] gracious; but the lips of a fool will swallow up himself.
Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
13 The beginning of the words of his mouth [is] foolishness: and the end of his talk [is] mischievous madness.
поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
14 A fool also is full of words: a man cannot tell what shall be; and what shall be after him, who can tell him?
Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
15 The labor of the foolish wearieth every one of them, because he knoweth not how to go to the city.
Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
16 Woe to thee, O land, when thy king [is] a child, and thy princes eat in the morning!
Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
17 Blessed [art] thou, O land, when thy king [is] the son of nobles, and thy princes eat in due season, for strength, and not for drunkenness!
Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
18 By much slothfulness the building decayeth; and through idleness of the hands the house droppeth through.
Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
19 A feast is made for laughter, and wine maketh merry: but money answereth all [things].
Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
20 Curse not the king, no not in thy thought; and curse not the rich in thy bed-chamber: for a bird of the air will carry the voice, and that which hath wings will tell the matter.
Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
