Acts 19
1 And it came to pass, that while Apollos was at Corinth, Paul having passed through the upper region, came to Ephesus; and finding certain disciples,
Стало ся ж, як був Аполос у Коринті, пройшовши Павел верхні сторони, прибув у Єфес, і, знайшовши деяких учеників,
2 He said to them, Have ye received the Holy Spirit since ye believed? And they said to him, We have not so much as heard whether there is any Holy Spirit.
рече до них: Чи прийняли ви Духа сьвятого, увірувавши? Вони ж казали йому: Ба й не чували, чи є Дух сьвятий.
3 And he said to them, Into what then were ye baptized? And they said, Into John's baptism.
І рече до них: У що ж ви хрестились? Вони ж казали: В Йоанове хрещеннє.
4 Then said Paul, John verily baptized with the baptism of repentance, saying to the people, That they should believe on him who should come after him, that is, on Christ Jesus.
Рече ж Павел: Йоан хрестив хрещеннєм покаяння, глаголючи людям, щоб у Грядущого за ним вірували, се єсть в Христа Ісуса.
5 When they heard [this], they were baptized into the name of the Lord Jesus.
Почувши ж се, хрестились в імя Господа Ісуса.
6 And when Paul had laid [his] hands upon them, the Holy Spirit came on them; and they spoke in languages, and prophesied.
І, як положив на них Павел руки, зійшов Дух сьвятий на них, і заговорили мовами, і пророкували.
7 And all the men were about twelve.
Було ж усїх до дванайцяти чоловік.
8 And he went into the synagogue, and spoke boldly for the space of three months, disputing and persuading the things concerning the kingdom of God.
Увійшовши ж у школу, промовляв одважно три місяцї, розмовляючи і доводячи про царство Боже.
9 But when divers were hardened, and believed not, but spoke evil of that way before the multitude, he departed from them, and separated the disciples, disputing daily in the school of one Tyrannus.
Як же деякі закаменіли, й не слухали, злословлячи путь (Господень) перед народом, відступив од них і відлучив учеників, та й що-дня розмовляв в школї одного Тирана.
10 And this continued for the space of two years; so that all they who dwelt in Asia heard the word of the Lord Jesus, both Jews and Greeks.
Се діялось два роки, так що всї, що проживали в Азиї, слухали слово Господа Ісуса, - Жиди й Єленяне.
11 And God wrought special miracles by the hands of Paul:
І не малі чудеса робив Бог руками Павловими,
12 So that from his body were brought to the sick, handkerchiefs, or aprons, and the diseases departed from them, and the evil spirits went out of them.
так що на недужих вкладали з тіла його хустки або рушники, й покидали їх недуги, й злі духи виходили з них.
13 Then certain of the vagabond Jews, exorcists, took upon them to call over them who had evil spirits, the name of the Lord Jesus, saying, We adjure you by Jesus whom Paul preacheth.
Почали ж деякі з тиняючих ся Жидів-заклинателів іменувати над маючими духів лукавих імя Господа і Ісуса, говорячи: Заклинаємо вас Ісусом, котрого Павел проповідує.
14 And there were seven sons of [one] Sceva a Jew, [and] chief of the priests, who did so.
Було ж якихсь сім синів Скеви Жидовина архиєрея, що се робили.
15 And the evil spirit answered and said, Jesus I know, and Paul I know; but who are ye?
Та дух лукавий озвавшись, казав: Ісуса знаю, і Павла знаю; ви ж хто такі?
16 And the man in whom the evil spirit was, leaped on them, and overcame them, and prevailed against them, so that they fled out of that house naked and wounded.
І кинувсь на них чоловік, що в йому був дух лукавий, і, опанувавши їх, подужав їх так, що нагі й зранені повтікали з того дому.
17 And this was known to all the Jews and Greeks also dwelling at Ephesus: and fear fell on them all, and the name of the Lord Jesus was magnified.
Стало ся ж се відоме всїм Жидам і Єленянам, що жили в Єфесї; і попав страх на всіх їх, і величано імя Господа Ісуса.
18 And many that believed came, and confessed, and showed their deeds.
І многі з вірних приходили, і визнавали, і виявляли учинки свої.
19 Many also of them who used curious arts, brought their books together, and burned them before all [men]; and they counted the price of them, and found [it] fifty thousand [pieces] of silver.
Доволі ж багато з тих, що робили чари, позносивши книги свої, попалили перед усїма; і злічено ціну їх, і налїчено пятьдесять тисяч срібняків.
20 So mightily grew the word of God, and prevailed.
Так потужно росло слово Господнє і укріплялось.
21 After these things were ended, Paul purposed in the spirit, when he had passed through Macedonia, and Achaia, to go to Jerusalem, saying, After I have been there, I must also see Rome.
Як же се сповнилось, постановив Павел у дусї, пройшовши через Македонию та Ахаю, ійти в Єрусалим, говорячи, що, побувши там, мушу й Рим побачити.
22 So he sent into Macedonia two of them that ministered to him, Timothy and Erastus; but he himself stayed in Asia for a season.
Піславши ж у Македонию двох послугуючих йому, Тимотея та Єраста, сам пробув ся) час ув Азиї.
23 And the same time there arose no small stir about that way.
Стала ся ж часу того немала трівога про Господень путь.
24 For a certain [man] named Demetrius, a silver-smith, who made silver shrines for Diana, brought no small gain to the artificers;
Один бо, на ймя Димитрий, золотар, що робив срібні храми Артемиди, давав ремесникам немалий заробіток.
25 Whom he called together with the workmen of like occupation, and said, Sirs, ye know that by this craft we have our wealth:
Зібравши їх і инших сього дїла робітників, каже: Люде, ви знаєте, що з сього заробітку прожиток наш;
26 Moreover, ye see and hear, that not alone at Ephesus, but almost throughout all Asia, this Paul hath persuaded and turned away many people, saying, that they are no gods which are made with hands.
та бачите й чуєте, що не то в Єфесї, а мало не по всій Азиї сей Павел, пересьвідчивши, одвернув багато народу, говорячи, що нема богів рукотворних.
27 So that not only this our craft is in danger to be set at naught; but also that the temple of the great goddess Diana should be despised, and her magnificence should be destroyed, whom all Asia, and the world worshipeth.
І не тільки се ремеслу нашому грозить, прийти в упадок, та щоб і храм великої богині Артемиди не обернувсь у нїщо, і не пропало величче тієї, котрій вся Азия і вселенна покланяєть ся.
28 And when they heard [these sayings], they were full of wrath, and cried out, saying, Great [is] Diana of the Ephesians.
Вислухавши се і сповнившись гнївом, закричали, говорячи: Велика Артемида Єфеська!
29 And the whole city was filled with confusion: and having caught Gaius and Aristarchus, men of Macedonia, Paul's companions in travel, they rushed with one accord into the theater.
І ввесь город був повен заколоту; і кинулись однодушне до театру, схопивши Гайя та Аристарха, Македонян, подорожніх товаришів Павлових.
30 And when Paul would have entered in to the people, the disciples suffered him not.
Як же хотів Павел увійти між народ, не пустили його ученики.
31 And certain of the chief of Asia, who were his friends, sent to him, desiring [him] that he would not adventure himself into the theater.
І деякі з Азийської старшини, бувши йому приятелями, піславши до него, благали, щоб не йшов до театру.
32 Some therefore cried one thing, and some another: for the assembly was confused, and the greater part knew not why they had come together.
Инші ж що инше гукали; була бо громада заколочена, і більша з них (часть) не знала, чого посходились.
33 And they drew Alexander out of the multitude, the Jews putting him forward. And Alexander beckoned with the hand, and would have made his defense to the people.
З народу ж вивели Александра, і Жиди попихали його наперед. Александр же, махнувши рукою, хотів був оправдуватись перед народом.
34 But when they knew that he was a Jew, all with one voice about the space of two hours cried out, Great [is] Diana of the Ephesians.
Як же довідались, що він Жидовин, то всї гукали в один голос годин зо дві: Велика Артемида ЄФеська!
35 And when the town-clerk had appeased the people, he said, [Ye] men of Ephesus, what man is there that knoweth not that the city of the Ephesians is a worshiper of the great goddess Diana, and of the [image] which fell down from Jupiter?
Утихомиривши ж писар народ, каже: Мужі ЄФеські, що б то був за чоловік, котрий не знав би, що город ЄФес шануватель великої богині Артемиди і Диопета!
36 Seeing then that these things cannot be contradicted, ye ought to be quiet, and to do nothing rashly.
А коли нїчого проти сього не можна сказати, то треба вам угамуватись і нїчого нерозважно не робити.
37 For ye have brought hither these men, who are neither robbers of churches, nor yet blasphemers of your goddess.
Привели бо ви чоловіків сих, що ні сьвятого не крали, нї богинї вашої не хулили.
38 Wherefore, if Demetrius and the artificers who are with him, have a matter against any man, the law is open, and there are deputies: let them implead one another.
Коли ж Димитрий та ремісники що з ним, мають з ким справу, то (на се) судді судять і є старости; нехай позивають один одного.
39 But if ye inquire any thing concerning other matters, it shall be determined in a lawful assembly.
А коли чого иншого допевняєтесь, то у законному зборі розсудить ся.
40 For we are in danger to be called in question for this day's uproar, there being no cause by which we may give an account of this concourse.
Бо ще опасуємось, щоб не обвинувачено нас за сегоднїшню бучу, не маючи жадної причини, котрою могли б справдити се збіговище.
41 And when he had thus spoken, he dismissed the assembly.
І, се промовивши, розпустив громаду.
