Acts 16
1 Then he came to Derbe and Lystra: and behold, a certain disciple was there, named Timothy, the son of a certain woman who was a Jewess, and believed, but his father [was] a Greek.
Прийшовже у Дервию та в Листру; і ось був там один ученик, на ймя Тимотей, син однієї жінки, вірної Жидівки, батька ж Грека,
2 Who was well reported of by the brethren that were at Lystra and Iconium.
що мав добру славу між братами у Листрі та Ікониї.
3 Him would Paul have to go forth with him; and took and circumcised him, because of the Jews who were in those quarters: for they all knew that his father was a Greek.
Сього схотів Павел узяти з собою; і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всі батька його, що був Грек.
4 And as they went through the cities, they delivered to them the decrees to keep that were ordained by the apostles and elders who were at Jerusalem.
Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єріусалимі.
5 And so were the churches established in the faith, and increased in number daily.
Церкви ж утверджувались у вірі, і прибували числом що-дня.
6 Now when they had gone throughout Phrygia, and the region of Galatia, and were forbidden by the Holy Spirit to preach the word in Asia;
Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї.
7 After they had come to Mysia, they essayed to go into Bithynia: but the Spirit suffered them not.
Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух.
8 And they, passing by Mysia, came down to Troas.
Перейшовши ж Мисию, прийшли в Трояду.
9 And a vision appeared to Paul in the night: There stood a man of Macedonia, and prayed him, saying, Come over into Macedonia, and help us.
І явилось уночі видїннє Павлу: стояв один чоловік Македонець, благаючи його й говорячи: Прийшовши в Македонцю, поможи нам.
10 And after he had seen the vision, immediately we endeavored to go into Macedonia, assuredly gathering, that the Lord had called us to preach the gospel to them.
Як же видїннє увидїв, забажали ми зараз іти в Македонцю, зрозумівши, що Господь покликав нас благовіствувати їм.
11 Therefore loosing from Troas, we came with a straight course to Samothracia, and the next [day] to Neapolis;
Пустившись тодї з Трояди, приспіли ми в Самотракию, другого ж дня в Неаполь,
12 And from thence to Philippi, which is the chief city of that part of Macedonia, [and] a colony: and we were in that city abiding certain days.
а звідтіля в Филипи, котрий єсть первий город тієї части Македониї - осада. Пробували ж ми в сьому городі кілька днїв.
13 And on the sabbath we went out of the city by a river side, where prayer was wont to be made; and we sat down, and spoke to the women who resorted [thither].
А субітнього дня вийшли геть а города над річку, де бувало звичайно моленнє, і посідавши говорили до жінок, що посходились.
14 And a certain woman named Lydia, a seller of purple, of the city of Thyatira, who worshiped God, heard [us]: whose heart the Lord opened, that she attended to the things which were spoken by Paul.
І слухала нас одна жінка, на ймя Лидия, купчиха кармазином, із города Тиятирського, що шанувала Бога; їй же Господь відчинив серце уважати на глаголанє від Павла.
15 And when she was baptized, and her household, she besought [us], saying, If ye have judged me to be faithful to the Lord, come into my house, and abide [there]: And she constrained us.
Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас.
16 And it came to pass as we went to prayer, a certain damsel possessed with a spirit of divination, met us, who brought her masters much gain by sooth-saying:
Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи.
17 The same followed Paul and us, and cried, saying, These men are the servants of the most high God, who show to us the way of salvation.
Ся, йдучи слїдом за Павлом та. за нами, покликувала, кажучи: Сї люде - слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення.
18 And this she did many days. But Paul being grieved, turned and said to the spirit, I command thee in the name of Jesus Christ to come out of her. And he came out the same hour.
Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години.
19 And when her masters saw that the hope of their gains was gone, they caught Paul and Silas, and drew [them] into the market-place to the rulers,
Видївши ж пани її, що пропала надія заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв.
20 And brought them to the magistrates, saying, These men, being Jews, do exceedingly trouble our city,
І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами,
21 And teach customs which are not lawful for us to receive, neither to observe, being Romans.
і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами.
22 And the multitude rose together against them: and the magistrates rent off their clothes, and commanded to beat [them].
І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звеліли бити їх.
23 And when they had laid many stripes upon them, they cast [them] into prison, charging the jailer to keep them safely.
І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх
24 Who, having received such a charge, thrust them into the inner prison, and made their feet fast in the stocks.
Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду.
25 And at midnight Paul and Silas prayed, and sang praises to God: and the prisoners heard them.
О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники.
26 And suddenly there was a great earthquake, so that the foundations of the prison were shaken: and immediately all the doors were opened, and every one's bands were loosed.
Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.
27 And the keeper of the prison awaking out of his sleep, and seeing the prison doors open, he drew out his sword, and would have killed himself, supposing that the prisoners had fled.
Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відтинені двері темниці, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтікали вязники.
28 But Paul cried with a loud voice, saying, Do thyself no harm: for we are all here.
Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нічого лихого, всї бо ми тут.
29 Then he called for a light, and sprang in, and came trembling, and fell down before Paul and Silas;
Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сиди,
30 And brought them out, and said, Sirs, what must I do to be saved?
а, вивівши їх геть, каже: Добродії, що менї робити, щоб спастись?
31 And they said, Believe on the Lord Jesus Christ, and thou shalt be saved, and thy house.
Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.
32 And they spoke to him the word of the Lord, and to all that were in his house.
І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його.
33 And he took them the same hour of the night, and washed [their] stripes; and was baptized, he and all his, without delay.
І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз.
34 And when he had brought them into his house, he set food before them, and rejoiced, believing in God with all his house.
І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога.
35 And when it was day, the magistrates sent the sergeants, saying, Let those men go.
Як же настав день, прислали воїводи наличників, кажучи: Відпусти людей сих.
36 And the keeper of the prison told this saying to Paul, The magistrates have sent to let you go: now therefore depart, and go in peace.
Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас;
37 But Paul said to them, They have beaten us openly uncondemned, being Romans, and have cast [us] into prison; and now do they thrust us out privately? no verily; but let them come themselves and bring us out.
Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас.
38 And the sergeants told these words to the magistrates: and they feared when they heard that they were Romans.
Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, дцо вони Римляне.
39 And they came and besought them, and brought [them] out, and desired [them] to depart out of the city.
І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города.
40 And they went out of the prison, and entered into [the house of] Lydia: and when they had seen the brethren, they comforted them, and departed.
І, вийшовши вони з темницї, прийшли до Лидиї, і, побачивши братів, утішили їх, та й пійшли.
