1 Corinthians 4
1 Let a man so account of us, as of the ministers of Christ, and stewards of the mysteries of God.
Так нас нехай вважає чоловік, яко слуг Христових, і доморядників тайн Божих.
2 Moreover, it is required in stewards that a man be found faithful.
Ще ж до того від доморядників вимагають, щоб кожного знайдено вірним.
3 But with me it is a very small thing that I should be judged by you, or by man's judgment: yes, I judge not my own self.
Та се в мене найменша річ, щоб мене судили ви або людський суд; ні, я й сам себе не суджу.
4 For I know nothing against myself; yet am I not hereby justified: but he that judgeth me is the Lord.
Бо нічого на себе не знаю, та сим я не оправдуюсь; суддя ж мій Бог.
5 Therefore judge nothing before the time, until the Lord shall come, who will both bring to light the hidden things of darkness, and will make manifest the counsels of the hearts: and then shall every man have praise from God.
Тимже ні про що перше часу не судіть, доки прийде Господь, котрий висьвітить сховане в темряві і виявить думки сердець; а тоді похвала, буде кожному від Бога,
6 And these things, brethren, I have in a figure transferred to myself, and [to] Apollos, for your sakes; that ye may learn in us not to think [of men] above that which is written, that no one of you on account of one, may be puffed up against another.
Се ж, браттє, приложив я до себе та Аполоса задля вас, щоб ви з нас навчились не думати більш того, шо написано, щоб один перед одним не неслись гордо проти другого.
7 For who maketh thee to differ [from another]? and what hast thou that thou didst not receive? now if thou didst receive [it], why dost thou glory, as if thou hadst not received [it]?
Хто бо тебе одрізняє? що ж маєш, чого не прийняв (од Бога)? а коли прийняв, то чого величаєш ся, мов би не прийнявши?
8 Now ye are full, now ye are rich, ye have reigned as kings without us: and I wish ye did reign, that we also might reign with you.
Ви вже ситі, вже забагатіли, без нас зацарювали. О, щоб ви зацарювали, щоб і ми з вами царювали!
9 For I think that God hath set forth us the apostles last, as it were appointed to death: for we are made a spectacle to the world, and to angels, and to men.
Та я думаю, що Бог нас, апостолів, яко останніх поставив, мов на смерть призначених; бо видовищем зробились ми сьвітові, і ангелам, і людям.
10 We [are] fools for Christ's sake, but ye [are] wise in Christ; we [are] weak, but ye [are] strong; ye [are] honorable, but we [are] despised.
Ми дурні задля Христа, ви ж мудрі в Христї; ми немічні, ви ж кріпкі; ви славні, ми ж безчесні.
11 Even to this present hour we both hunger, and thirst, and are naked, and are buffeted, and have no certain dwelling-place;
Ще ж і до сієї години й голодуємо й жаждуемо, й наготїєм і биті в лице, і тиняємось,
12 And labor, working with our own hands. Being reviled, we bless; being persecuted, we suffer it;
і трудимось, працюючи своїми руками; нас лають, а ми благословляємо; нас гонять, ми терпимо;
13 Being defamed, we entreat: we are made as the filth of the world, the offscouring of all things to this day.
нас хулять, ми молимось; мов сьміттє сьвіту стали ся ми, ометиця всім аж досі.
14 I write not these things to shame you, but as my beloved sons I warn [you].
Не на сором вам се пишу, а яко дітей моїх любих остерегаю.
15 For though ye have ten thousand instructors in Christ, yet [have ye] not many fathers: for in Christ Jesus I have begotten you through the gospel.
Бо, коли б ви мали й тисячі наставників у Христї, та батьків небагато; бо в Христї Ісусї благовістєм я вас появив (зродив).
16 Wherefore I beseech you, be ye followers of me.
Благаю ж оце вас, будьте послїдувателями моїми.
17 For this cause have I sent to you Timothy, who is my beloved son, and faithful in the Lord, who will bring you into remembrance of my ways which are in Christ, as I teach every where in every church.
Про се післав я до вас Тимотея, мою любу дитину і вірного в Господі, котрий вам нагадає про дороги мої в Христї, яко ж усюди у всякій церкві я навчаю.
18 Now some are puffed up, as though I would not come to you.
Мов би не мав я до вас прийти, так розгордїли деякі.
19 But I will come to you shortly, if the Lord will, and will know, not the speech of them who are puffed up, but the power.
Я ж прийду скоро до вас, коли Господь схоче, і розвідаю не слово розгордївших, а силу.
20 For the kingdom of God [is] not in word, but in power.
Не в слові бо царство Боже, а в силї.
21 What will ye? shall I come to you with a rod, or in love, and [in] the spirit of meekness?
Чого хочете? чи з лозиною прийти менї до вас, чи з любовю і духом лагідности?
