Zechariah 11
1 Open thy doors, O Lebanon, that the fire may devour thy cedars.
Ліва́не, відкрий свої двері, — і огонь пожере́ з твоїх ке́дрів!
2 Wail, fir tree; for the cedar is fallen; because the mighty are laid waste: wail, O ye oaks of Bashan; for the forest of the vintage is come down.
Голоси, кипари́се, бо ке́др он упав, пограбо́вані пи́шні! Голосіте, баша́нські дуби́, бо ліс неприступний звалився!
3 There is a voice of the wailing of the shepherds; for their glory is destroyed: a voice of the roaring of young lions; for the pride of Jordan is laid waste.
Чути голос виття́ пастухів, бо го́рдощі їхні пограбо́вані! Чути рик левчукі́в, бо йорда́нська краса́ попусто́шена.
4 Thus saith the LORD my God; Feed the flock of the slaughter;
Так говорить Господь, мій Бог: Паси ти отару, яка на зарі́з,
5 Whose possessors slay them, and hold themselves not guilty: and they that sell them say, Blessed be the LORD; for I am rich: and their own shepherds pity them not.
що ріжуть їх їхні купці — і не винні, а їхні продавці промовляють: Благослове́нний Господь, що я збагаті́в! А їхні пастухи не помилують їх!
6 For I will no more pity the inhabitants of the land, saith the LORD: but, lo, I will deliver the men every one into his neighbour’s hand, and into the hand of his king: and they shall smite the land, and out of their hand I will not deliver them.
Бо Я не помилую більше вже ме́шканців цеї землі, промовляє Госпо́дь. І ось передам Я люди́ну, одно́го одно́му до рук, та до рук царя їхнього, — і землю вони потовчу́ть, і Я з їхніх рук не врятую ніко́го!
7 And I will feed the flock of slaughter, even you, O poor of the flock. And I took to me two staffs; the one I called Beauty, and the other I called Bands; and I fed the flock.
І пас Я отару, яка на зарі́з тим, хто торгує отарою. І взяв Я Собі два киї, і одно́го назвав: „Милість“, а одного назвав: „Зго́да“, і пас Я отару.
8 Three shepherds also I cut off in one month; and my soul lothed them, and their soul also abhorred me.
І знищив Я трьох пастухів за один місяць. І Я втратив терпіння до них, бо душа їхня обри́дила Мене.
9 Then said I, I will not feed you: that which dieth, let it die; and that which is to be cut off, let it be cut off; and let the rest eat every one the flesh of another.
Тому́ Я сказав: Не па́стиму вас! Та вівця́, що має померти, нехай умре, а що має погу́блена бути — хай буде погу́блена, а позосталі хай тіло одна однієї з'їдять!
10 And I took my staff, even Beauty, and cut it asunder, that I might break my covenant which I had made with all the people.
І Я взяв Свого кия „Милість“, і його поламав, щоб зламати Свого заповіта, якого Я склав був зо всіма́ наро́дами.
11 And it was broken in that day: and so the poor of the flock that waited upon me knew that it was the word of the LORD.
І він зла́маний був того дня, і пізнали покупці́ отари, які на Мене вважають, що це слово Господнє.
12 And I said to them, If ye think good, give me my price; and if not, forbear. So they weighed for my price thirty pieces of silver.
І сказав Я до них: Якщо добре це в ваших оча́х, дайте платню́ Мою, а як ні, перестаньте! І вони Мою платню́ відва́жили — тридцять срібнякі́в.
13 And the LORD said to me, Cast it to the potter: a magnificent price that I was valued at by them. And I took the thirty pieces of silver, and cast them to the potter in the house of the LORD.
І промовив до мене Господь: Кинь її ганчаре́ві, ту славну ціну́, що вони оціни́ли Мене! І Я взяв оті тридцять срібнякі́в, і те кинув до дому Господнього, до ганчаря́.
14 Then I cut asunder my other staff, even Bands, that I might break the brotherhood between Judah and Israel.
І зламав Я Свого кия другого, „Згоду“, щоб зламати брате́рство між Юдою та між Ізраїлем.
15 And the LORD said to me, Take to thee yet the instruments of a foolish shepherd.
І промовив до мене Господь: Ще візьми собі знаря́ддя пастуха нерозумного.
16 For, lo, I will raise up a shepherd in the land, who shall not visit those that are cut off, neither shall seek the young one, nor heal that which is broken, nor feed that which standeth still: but he shall eat the flesh of the fat, and tear their claws in pieces.
Бо ось Я настановлю́ па́стиря на землі, — він загу́блених не відві́дає, розпоро́шеного не буде шукати, і зла́маної не вилікує, стоячої не годува́тиме, а м'ясо ситої їстиме, і ра́тиці їхні поламає.
17 Woe to the idle shepherd that leaveth the flock! the sword shall be upon his arm, and upon his right eye: his arm shall be wholly dried up, and his right eye shall be utterly darkened.
Горе негідному па́стиреві, який покида́є ота́ру! Меч на раме́но його та в його́ праве око: конче всохне раме́но йому, і конче стемні́є його́ праве око!“
