Song of Solomon 1
1 The song of songs, which is Solomon’s.
Соломонова Пісня над піснями.
2 Let him kiss me with the kisses of his mouth: for thy love is better than wine.
„Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
3 Because of the savour of thy good ointments thy name is as ointment poured forth, therefore do the virgins love thee.
На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
4 Draw me, we will run after thee: the king hath brought me into his chambers: we will be glad and rejoice in thee, we will remember thy love more than wine: the upright love thee.
Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
5 I am black, but comely, O ye daughters of Jerusalem, as the tents of Kedar, as the curtains of Solomon.
Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
6 Look not upon me, because I am black, because the sun hath looked upon me: my mother’s children were angry with me; they made me the keeper of the vineyards; but my own vineyard have I not kept.
Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
7 Tell me, O thou whom my soul loveth, where thou feedest, where thou makest thy flock to rest at noon: for why should I be as one that turneth aside by the flocks of thy companions?
„Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
8 If thou knowest not, O thou fairest among women, go forth by the footsteps of the flock, and feed thy kids beside the shepherds’ tents.
„Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
9 I have compared thee, O my love, to a company of horses in Pharaoh’s chariots.
„Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
10 Thy cheeks are comely with rows of jewels, thy neck with chains of gold.
Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
11 We will make for thee borders of gold with studs of silver.
Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
12 While the king sitteth at his table, my spikenard sendeth forth its fragrance.
„Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
13 A bundle of myrrh is my wellbeloved to me; he shall lie all night between my breasts.
Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
14 My beloved is to me as a cluster of henna flowers in the vineyards of Engedi.
Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
15 Behold, thou art fair, my love; behold, thou art fair; thou hast doves’ eyes.
„Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“
16 Behold, thou art fair, my beloved, yea, pleasant: also our bed is green.
„Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!
17 The beams of our house are cedar, and our rafters of fir.
Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“
