Song of Solomon 6
1 Where is thy beloved gone, O thou fairest among women? where is thy beloved turned aside? that we may seek him with thee.
„Куди твій коха́ний пішов, о найвродливі́ша з жінок? Куди спрямува́в твій коха́ний? Бо ми пошукаємо його із тобою“.
2 My beloved is gone down into his garden, to the beds of spices, to feed in the gardens, and to gather lilies.
„Мій коханий пішов до садо́чка свого́, в квітники́ запашні́, щоб па́сти в садка́х і збирати ліле́ї.
3 I am my beloved’s, and my beloved is mine: he feedeth among the lilies.
Я належу своєму коханому, а мені — мій коханий, що пасе між ліле́ями!“
4 Thou art beautiful, O my love, as Tirzah, comely as Jerusalem, terrible as an army with banners.
„Ти прекрасна, моя ти подру́женько, мов та Тірца́, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна́, як війська́ з прапора́ми!
5 Turn away thy eyes from me, for they have overcome me: thy hair is as a flock of goats that appear from Gilead.
Відверни́ ти свої оченя́та від мене, бо вони непоко́ять мене! Твої коси — немов стадо кіз, що хви́лями сходять з того́ Гілеа́ду!
6 Thy teeth are as a flock of sheep which go up from the washing, of which every one beareth twins, and there is not one barren among them.
Твої зуби — немов та отара ове́ць, що з ку́пелю вийшли, що ко́тять близня́та, і між ними немає неплідної!
7 As a piece of pomegranate are thy temples within thy locks.
Мов частина грана́тного яблука — скро́ня твоя за серпа́нком твоїм!
8 There are sixty queens, and eighty concubines, and virgins without number.
Шістдеся́т є цариць, і вісімдеся́т є нало́жниць, а дівчатам немає числа, —
9 My dove, my undefiled is but one; she is the only one of her mother, she is the choice one of her that bore her. The daughters saw her, and blessed her; yea, the queens and the concubines, and they praised her.
та єдина вона — ця голубка моя, моя чиста! У не́ньки своєї вона одина́чка, обра́на вона у своєї роди́тельки! Як бачили до́чки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й нало́жниці — то вихваля́ли її:
10 Who is she that looketh forth as the morning, fair as the moon, clear as the sun, and terrible as an army with banners?
Хто це така, що вона виглядає, немов та досві́тня зоря́, прекрасна, як місяць, як сонце — ясна́, як полки́ з прапора́ми — грізна́?“
11 I went down into the garden of nuts to see the fruits of the valley, and to see whether the vine flourished, and the pomegranates budded.
„Зійшла я в орі́ховий сад, щоб погля́нути на пу́п'яночки при пото́ці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи грана́тові яблуні порозцвіта́ли?
12 Before I was aware, my soul made me like the chariots of Amminadib.
І не зчу́лася я, як мене посадила душа моя між колесни́ці моєї дружи́ни боя́р“.
13 Return, return, O Shulamite; return, return, that we may look upon thee. What will ye see in the Shulamite? As it were the company of two armies.
„Верни́ся, вернись, Суламі́тко! Вернися, вернися, — нехай ми на тебе нади́вимось!“„Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на та́нець військо́вий?“
