Romans 10
1 Brethren, my heart’s desire and prayer to God for Israel is, that they may be saved.
Браття, бажа́ння мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасі́ння.
2 For I bear them witness that they have a zeal of God, but not according to knowledge.
Бо я свідчу їм, що вони мають ре́вність про Бога, але не за розумом.
3 For they being ignorant of God’s righteousness, and seeking to establish their own righteousness, have not submitted themselves to the righteousness of God.
Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій.
4 For Christ is the end of the law for righteousness to every one that believeth.
Бо кінець Зако́ну — Христос на праведність кожному, хто вірує.
5 For Moses describeth the righteousness which is by the law, That the man who doeth those things shall live by them.
Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що „люди́на, яка його виконує, буде ним жити“.
6 But the righteousness which is by faith speaketh on this wise, Say not in thy heart, Who shall ascend into heaven? (that is, to bring Christ down: )
А про праведність, що від віри, говорить так: „Не кажи в своїм серці: Хто вийде на небо?“цебто зве́сти додолу Христа,
7 Or, Who shall descend into the deep? (that is, to bring Christ again from the dead.) (Abyssos g12)
або: „Хто зі́йде в безодню?“цебто ви́вести з мертвих Христа. (Abyssos g12)
8 But what saith it? The word is near thee, even in thy mouth, and in thy heart: that is, the word of faith, which we preach;
Але що каже ще? „Бли́зько тебе слово, — в устах твоїх і в серці твоїм“, цебто слово віри, що його проповідуємо.
9 That if thou shalt confess with thy mouth the Lord Jesus, and shalt believe in thy heart that God hath raised him from the dead, thou shalt be saved.
Бо коли ти уста́ми своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,
10 For with the heart man believeth to righteousness; and with the mouth confession is made to salvation.
бо серцем віруємо для праведности, а устами іспові́дуємо для спасі́ння.
11 For the scripture saith, Whoever believeth on him shall not be ashamed.
Каже бо Писа́ння: „Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоро́млений“.
12 For there is no difference between the Jew and the Greek: for the same Lord over all is rich to all that call upon him.
Бо нема різниці поміж юдеєм та ге́лленом, бо той же Госпо́дь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його.
13 For whoever shall call upon the name of the Lord shall be saved.
Бо „кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасе́ний“.
14 How then shall they call on him in whom they have not believed? and how shall they believe in him of whom they have not heard? and how shall they hear without a preacher?
Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника?
15 And how shall they preach, except they be sent? as it is written, How beautiful are the feet of them that preach the gospel of peace, and bring glad tidings of good things!
І як будуть проповідувати, коли не будуть по́слані? Як написано: „Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра́“.
16 But they have not all obeyed the gospel. For Isaiah saith, Lord, who hath believed our report?
Але не всі послухались Єва́нгелії. Бо Ісая каже: „Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?“
17 So then faith cometh by hearing, and hearing by the word of God.
Тож віра від слу́хання, а слу́хання через Слово Христо́ве.
18 But I say, Have they not heard? Yes verily, their sound went into all the earth, and their words to the ends of the world.
Та кажу́: Чи не чули вони? Отож: „По всій землі їхній голос пішов, і їхні слова́ в кінці світу!“
19 But I say, Did not Israel know? First Moses saith, I will provoke you to jealousy by them that are no people, and by a foolish nation I will anger you.
Але кажу́: Чи Ізраїль не знав? Перший Мойсей говорить: „Я викличу заздрість у вас ненаро́дом, — роздражню́ вас нерозумним народом“.
20 But Isaiah is very bold, and saith, I was found by them that sought me not; I was made manifest to them that asked not for me.
А Ісая сміли́во говорить: „Знайшли Мене ті, хто Мене не шукав, відкрився Я тим, хто не питався про Мене!“
21 But to Israel he saith, All day long I have stretched forth my hands to a disobedient and contrary people.
А про Ізраїля каже: „Я руки Свої цілий день простягав до людей неслухня́них і суперечних!“
