Psalms 77
1 To the chief Musician, to Jeduthun, A Psalm of Asaph. I cried to God with my voice, even to God with my voice; and he gave ear to me.
Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Асафів. Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
2 In the day of my trouble I sought the Lord: my sore ran in the night, and ceased not: my soul refused to be comforted.
В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
3 I remembered God, and was troubled: I complained, and my spirit was overwhelmed. (Selah)
згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! (Се́ла)
4 Thou holdest my eyes waking: I am so troubled that I cannot speak.
Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
5 I have considered the days of old, the years of ancient times.
Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
6 I call to remembrance my song in the night: I commune with my own heart: and my spirit made diligent search.
свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
7 Will the Lord cast off for ever? and will he be favourable no more?
Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
8 Is his mercy wholly gone for ever? doth his promise fail for evermore?
Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
9 Hath God forgotten to be gracious? hath he in anger shut up his tender mercies? (Selah)
Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? (Се́ла)
10 And I said, This is my infirmity: but I will remember the years of the right hand of the most High.
І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
11 I will remember the works of the LORD: surely I will remember thy wonders of old.
Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
12 I will meditate also of all thy work, and talk of thy doings.
і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
13 Thy way, O God, is in the sanctuary: who is so great a God as our God?
Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
14 Thou art the God that doest wonders: thou hast declared thy strength among the people.
Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
15 Thou hast with thy arm redeemed thy people, the sons of Jacob and Joseph. (Selah)
Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! (Се́ла)
16 The waters saw thee, O God, the waters saw thee; they were afraid: the depths also were troubled.
Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
17 The clouds poured out water: the skies sent out a sound: thy arrows also went abroad.
Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
18 The voice of thy thunder was in the heaven: the lightnings lightened the world: the earth trembled and shook.
Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
19 Thy way is in the sea, and thy path in the great waters, and thy footsteps are not known.
Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
20 Thou leddest thy people like a flock by the hand of Moses and Aaron.
Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
