Psalms 65
1 To the chief Musician, A Psalm and Song of David. Praise waiteth for thee, O God, in Zion: and to thee shall the vow be performed.
Для дириґента хору. Псалом Давидів. Пісня. Тобі, Боже, належиться слава в Сіоні, і Тобі́ має ві́дданий бути обі́т!
2 O thou that hearest prayer, to thee shall all flesh come.
Ти, що моли́тви вислу́хуєш, всяке тіло до Тебе прихо́дить!
3 Iniquities prevail against me: as for our transgressions, thou shalt purge them away.
Справи грішні зробились сильніші від нас, — Ти наші гріхи пробача́єш!
4 Blessed is the man whom thou choosest, and causest to approach to thee, that he may dwell in thy courts: we shall be satisfied with the goodness of thy house, even of thy holy temple.
Блаженний, кого вибираєш Ти та наближа́єш, — в осе́лях Твоїх спочива́ти той буде! наси́тимось ми добром дому Твого́, найсвятішим із храму Твого́!
5 By terrible things in righteousness wilt thou answer us, O God of our salvation; who art the confidence of all the ends of the earth, and of them that are afar off upon the sea:
Грізні ре́чі Ти відповіда́єш нам правдою, Боже, Спасителю наш, надіє всіх кі́нців землі та су́щих далеко на морі,
6 Who by his strength setteth fast the mountains; being girded with power:
що гори ставиш Своєю силою, підпере́заний міццю,
7 Who stilleth the noise of the seas, the noise of their waves, and the tumult of the people.
що втихоми́рюєш гу́ркіт морів, їхніх хвиль та га́лас наро́дів.
8 They also that dwell in the uttermost parts are afraid at thy signs: thou makest the outgoings of the morning and evening to rejoice.
І будуть боятись озна́к Твоїх ме́шканці кі́нців землі. Ти розвеселяєш країну, де вихід пора́нку й де вечір.
9 Thou visitest the earth, and waterest it: thou greatly enrichest it with the river of God, which is full of water: thou preparest them grain, when thou hast so provided for it.
Ти відві́дуєш землю та по́їш її, Ти збагачуєш щедро її, — по́вний води потік Божий, Ти збіжжя готуєш її, — бо Ти так пригото́вив її!
10 Thou waterest the ridges of it abundantly: thou settlest its furrows: thou makest it soft with showers: thou blessest its growth.
Ти ріллю її наси́чуєш во́гкістю, вирі́внюєш гру́ддя її, розпускаєш дощами її, Ти благословляєш росли́нність її!
11 Thou crownest the year with thy goodness; and thy paths drop fatness.
Ти добром Своїм рік вкороно́вуєш, і стежки́ Твої кра́плями то́вщу течу́ть!
12 They drop upon the pastures of the wilderness: and the little hills rejoice on every side.
Пасови́ська пустині сплива́ються кра́плями, і радістю підпереза́лись узгі́р'я!
13 The pastures are clothed with flocks; the valleys also are covered over with grain; they shout for joy, they also sing.
Луги́ зодягнулись ота́рами, а долини покрилися збіжжям, — гука́ють вони та співають!
