Psalms 109
1 To the chief Musician, A Psalm of David. Hold not thy peace, O God of my praise;
Керівнику хору. Псалом Давидів. Боже моєї хвали, не мовчи,
2 For the mouth of the wicked and the mouth of the deceitful are opened against me: they have spoken against me with a lying tongue.
адже нечестиві й підступні люди відкрили на мене вуста свої, говорять зі мною брехливим язиком.
3 They surrounded me also with words of hatred; and fought against me without a cause.
Оточили мене словами ненависті й даремно воюють зі мною.
4 For my love they are my adversaries: but I give myself to prayer.
За любов мою ворогують зі мною, а я [заглиблюся] в молитву.
5 And they have rewarded me evil for good, and hatred for my love.
Вони віддячують мені злом за добро й ненавистю – за мою любов.
6 Set thou a wicked man over him: and let Satan stand at his right hand.
Постав над ним нечестивця, і обвинувач нехай стане по його правиці.
7 When he shall be judged, let him be condemned: and let his prayer become sin.
Коли постане він перед судом, нехай виявиться винним і молитва його нехай вважається гріхом.
8 Let his days be few; and let another take his office.
Нехай дні його будуть нечисленними, нехай інший займе його становище.
9 Let his children be fatherless, and his wife a widow.
Нехай діти його стануть сиротами, а дружина його – вдовою.
10 Let his children be continually vagabonds, and beg: let them seek their bread also out of their desolate places.
Нехай нащадки його тиняються й жебрають, нехай просять на руїнах своїх [домівок].
11 Let the extortioner catch all that he hath; and let strangers spoil his labour.
Нехай захопить лихвар усе, що є в нього, і чужі пограбують плоди його праці.
12 Let there be none to extend mercy to him: neither let there be any to favour his fatherless children.
Нехай не буде нікого, хто виявив би йому співчуття, і над сиротами його нехай ніхто не змилується.
13 Let his posterity be cut off; and in the generation following let their name be blotted out.
Нехай будуть викорінені його нащадки й зітреться ім’я його в наступному поколінні.
14 Let the iniquity of his fathers be remembered with the LORD; and let not the sin of his mother be blotted out.
Нехай згадаються перед Господом беззаконня його предків і гріх матері його не буде стертий.
15 Let them be before the LORD continually, that he may cut off the memory of them from the earth.
Нехай [гріхи його] будуть завжди перед Господом і нехай викорінена буде з землі пам’ять його
16 Because that he remembered not to show mercy, but persecuted the poor and needy man, that he might even slay the broken in heart.
за те, що він не пам’ятав виявляти [іншим] милість, але переслідував пригніченого, бідного й зламаного серцем, щоб умертвити його.
17 As he loved cursing, so let it come to him: as he delighted not in blessing, so let it be far from him.
Він любив прокляття – воно прийде до нього; йому не подобалося благословення – воно від нього віддалиться.
18 As he clothed himself with cursing like as with his garment, so let it come into his bowels like water, and like oil into his bones.
Оскільки він вдягався в прокляття, мов у шати, воно просякло, як вода, в його нутро, і, немов олія, – у його кістки.
19 Let it be to him as the garment which covereth him, and for a belt with which he is girded continually.
Нехай стане воно для нього одягом, у який він огортається, і поясом, яким він завжди підперізується.
20 Let this be the reward of my adversaries from the LORD, and of them that speak evil against my soul.
Така відплата від Господа тому, хто ворогує проти мене, і тим, хто зле говорить на душу мою.
21 But do thou for me, O GOD the Lord, for thy name’s sake: because thy mercy is good, deliver thou me.
Ти ж, Господи, Володарю, вступися за мене заради імені Твого; через доброту милосердя Твого визволи мене.
22 For I am poor and needy, and my heart is wounded within me.
Адже я пригнічений і бідний і серце моє зранене в нутрі моєму.
23 I am gone like the shadow when it declineth: I am tossed up and down as the locust.
Я сную, немов похилена тінь, як сарану, струшують мене.
24 My knees are weak through fasting; and my flesh faileth of fatness.
Мої коліна ослабли від посту, і тіло моє геть виснажилося без олії.
25 I became also a reproach to them: when they looked upon me they shook their heads.
Я став посміховищем для них: ті, що бачать мене, похитують [глузливо] головами своїми.
26 Help me, O LORD my God: O save me according to thy mercy:
Допоможи мені, Господи, Боже мій, врятуй мене за милістю Твоєю.
27 That they may know that this is thy hand; that thou, LORD, hast done it.
Нехай же знають, що це рука Твоя, що це Ти зробив, Господи.
28 Let them curse, but bless thou: when they arise, let them be ashamed; but let thy servant rejoice.
Нехай вони проклинають, а Ти благослови; вони повстануть, але посоромляться, а слуга Твій радітиме.
29 Let my adversaries be clothed with shame, and let them cover themselves with their own confusion, as with a mantle.
Нехай вдягнуться в безчестя ті, хто проти мене ворогує, і огорнуться ганьбою, немов шатами.
30 I will greatly praise the LORD with my mouth; yea, I will praise him among the multitude.
Я буду славити вустами моїми Господа завзято й серед велелюддя хвалитиму Його.
31 For he shall stand at the right hand of the poor, to save him from those that condemn his soul.
Бо Він стоїть по правиці від бідняка, щоб врятувати його від тих, хто судить його душу.
