Psalms 102
1 A Prayer of the afflicted, when he is overwhelmed, and poureth out his complaint before the LORD. Hear my prayer, O LORD, and let my cry come to thee.
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
2 Hide not thy face from me in the day when I am in trouble; incline thy ear to me: in the day when I call answer me speedily.
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
3 For my days are consumed like smoke, and my bones are burned as an hearth.
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
4 My heart is smitten, and withered like grass; so that I forget to eat my bread.
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
5 By reason of the voice of my groaning my bones cleave to my skin.
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
6 I am like a pelican of the wilderness: I am like an owl of the desert.
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
7 I watch, and am as a sparrow alone upon the housetop.
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
8 My enemies reproach me all the day; and they that are mad against me are sworn against me.
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
9 For I have eaten ashes like bread, and mingled my drink with weeping,
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
10 Because of thy indignation and thy wrath: for thou hast lifted me up, and cast me down.
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
11 My days are like a shadow that declineth; and I am withered like grass.
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
12 But thou, O LORD, shalt endure for ever; and thy remembrance to all generations.
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
13 Thou shalt arise, and have mercy upon Zion: for the time to favour her, yea, the set time, is come.
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
14 For thy servants take pleasure in her stones, and favour her dust.
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
15 So the heathen shall fear the name of the LORD, and all the kings of the earth thy glory.
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
16 When the LORD shall build up Zion, he shall appear in his glory.
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
17 He will regard the prayer of the destitute, and not despise their prayer.
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
18 This shall be written for the generation to come: and the people which shall be created shall praise the LORD.
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
19 For he hath looked down from the height of his sanctuary; from heaven hath the LORD beheld the earth;
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
20 To hear the groaning of the prisoner; to loose those that are appointed to death;
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
21 To declare the name of the LORD in Zion, and his praise in Jerusalem;
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
22 When the people are gathered together, and the kingdoms, to serve the LORD.
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
23 He weakened my strength in the way; he shortened my days.
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
24 I said, O my God, take me not away in the midst of my days: thy years are throughout all generations.
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
25 Of old hast thou laid the foundation of the earth: and the heavens are the work of thy hands.
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
26 They shall perish, but thou shalt endure: yea, all of them shall grow old like a garment; as a vesture shalt thou change them, and they shall be changed:
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
27 But thou art the same, and thy years shall have no end.
Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
28 The children of thy servants shall continue, and their seed shall be established before thee.
Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
