Psalms 102
1 A Prayer of the afflicted, when he is overwhelmed, and poureth out his complaint before the LORD. Hear my prayer, O LORD, and let my cry come to thee.
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 Hide not thy face from me in the day when I am in trouble; incline thy ear to me: in the day when I call answer me speedily.
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 For my days are consumed like smoke, and my bones are burned as an hearth.
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 My heart is smitten, and withered like grass; so that I forget to eat my bread.
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 By reason of the voice of my groaning my bones cleave to my skin.
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 I am like a pelican of the wilderness: I am like an owl of the desert.
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 I watch, and am as a sparrow alone upon the housetop.
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 My enemies reproach me all the day; and they that are mad against me are sworn against me.
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 For I have eaten ashes like bread, and mingled my drink with weeping,
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 Because of thy indignation and thy wrath: for thou hast lifted me up, and cast me down.
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 My days are like a shadow that declineth; and I am withered like grass.
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 But thou, O LORD, shalt endure for ever; and thy remembrance to all generations.
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 Thou shalt arise, and have mercy upon Zion: for the time to favour her, yea, the set time, is come.
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 For thy servants take pleasure in her stones, and favour her dust.
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 So the heathen shall fear the name of the LORD, and all the kings of the earth thy glory.
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 When the LORD shall build up Zion, he shall appear in his glory.
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 He will regard the prayer of the destitute, and not despise their prayer.
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 This shall be written for the generation to come: and the people which shall be created shall praise the LORD.
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 For he hath looked down from the height of his sanctuary; from heaven hath the LORD beheld the earth;
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 To hear the groaning of the prisoner; to loose those that are appointed to death;
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 To declare the name of the LORD in Zion, and his praise in Jerusalem;
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 When the people are gathered together, and the kingdoms, to serve the LORD.
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 He weakened my strength in the way; he shortened my days.
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 I said, O my God, take me not away in the midst of my days: thy years are throughout all generations.
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 Of old hast thou laid the foundation of the earth: and the heavens are the work of thy hands.
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 They shall perish, but thou shalt endure: yea, all of them shall grow old like a garment; as a vesture shalt thou change them, and they shall be changed:
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 But thou art the same, and thy years shall have no end.
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 The children of thy servants shall continue, and their seed shall be established before thee.
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
