Matthew 15
1 Then came to Jesus scribes and Pharisees, who were of Jerusalem, saying,
Тоді прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:
2 Why do thy disciples transgress the tradition of the elders? for they wash not their hands when they eat bread.
Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.
3 But he answered and said to them, Why do ye also transgress the commandment of God by your tradition?
Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?
4 For God commanded, saying, Honour thy father and mother: and, He that curseth father or mother, let him die the death.
Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матір, і: Хто лає батька або матір, нехай умре смертю.
5 But ye say, Whoever shall say to his father or his mother, It is a gift, by whatever thou mightest be profited by me;
Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,
6 And honour not his father or his mother, he shall be free. Thus have ye made the commandment of God of no effect by your tradition.
той може не поважати батька свого або матери своєї. І знівечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.
7 Ye hypocrites, well did Isaiah prophesy of you, saying,
Лицеміри, добре прорік про вас Ісаія, глаголючи:
8 This people draweth near to me with their mouth, and honour me with their lips; but their heart is far from me.
Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
9 But in vain they do worship me, teaching for doctrines the commandments of men.
Та марно вони поклоняють ся мені, навчаючи наук заповідей чоловічих.
10 And he called the multitude, and said to them, Hear, and understand:
І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:
11 Not that which goeth into the mouth defileth a man; but that which cometh out of the mouth, this defileth a man.
Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст те сквернить чоловіка.
12 Then came his disciples, and said to him, Knowest thou that the Pharisees were offended, after they heard this saying?
Приступивши тоді ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?
13 But he answered and said, Every plant, which my heavenly Father hath not planted, shall be rooted out.
Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.
14 Let them alone: they are blind leaders of the blind. And if the blind leadeth the blind, both shall fall into the ditch.
Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.
15 Then answered Peter and said to him, Make known to us the meaning of this parable.
Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.
16 And Jesus said, Are ye also yet without understanding?
Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?
17 Do ye not yet understand, that whatever entereth in at the mouth goeth into the stomach, and is cast out into the draught?
Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;
18 But those things which proceed out of the mouth come forth from the heart; and they defile the man.
а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.
19 For out of the heart proceed evil thoughts, murders, adulteries, fornications, thefts, false witness, blasphemies:
Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, бдуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.
20 These are the things which defile a man: but to eat with unwashed hands defileth not a man.
Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.
21 Then Jesus went from there, and departed into the region of Tyre and Sidon.
Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.
22 And, behold, a woman of Canaan came out of the same region, and cried to him, saying, Have mercy on me, O Lord, thou Son of David; my daughter is grievously afflicted with a demon.
Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.
23 But he answered her not a word. And his disciples came and besought him, saying, Send her away; for she crieth after us.
Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.
24 But he answered and said, I am not sent but to the lost sheep of the house of Israel.
Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.
25 Then came she and worshipped him, saying, Lord, help me.
Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи мені.
26 But he answered and said, It is not good to take the children’s bread, and to cast it to dogs.
Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.
27 And she said, Truth, Lord: yet the dogs eat of the crumbs which fall from their masters’ table.
А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.
28 Then Jesus answered and said to her, O woman, great is thy faith: be it to thee even as thou wilt. And her daughter was healed from that very hour.
Тоді озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.
29 And Jesus departed from there, and came near to the sea of Galilee; and went up on a mountain, and sat down there.
І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сів там.
30 And great multitudes came to him, having with them those that were lame, blind, dumb, maimed, and many others, and laid them down at Jesus’ feet; and he healed them:
І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, німих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,
31 So that the multitude wondered, when they saw the dumb to speak, the maimed to be whole, the lame to walk, and the blind to see: and they glorified the God of Israel.
так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.
32 Then Jesus called his disciples to him, and said, I have compassion on the multitude, because they continue with me now three days, and have nothing to eat: and I will not send them away fasting, lest they faint in the way.
Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозі.
33 And his disciples say to him, Where should we get so much bread in the wilderness, as to satisfy so great a multitude?
І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?
34 And Jesus saith to them, How many loaves have ye? And they said, Seven, and a few little fishes.
І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.
35 And he commanded the multitude to sit down on the ground.
І звелїв народові посідати на землї.
36 And he took the seven loaves and the fishes, and gave thanks, and broke them, and gave to his disciples, and the disciples to the multitude.
І, взявши сім хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.
37 And they all ate, and were filled: and they took up of the broken pieces that were left seven baskets full.
І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.
38 And they that had eaten were four thousand men, besides women and children.
А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дітей.
39 And he sent away the multitude, and got into a boat, and came into the region of Magdala.
І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у гряниці Магдалські.
