Mark 5
1 And they came over to the other side of the sea, into the country of the Gadarenes.
Вони перепливли на другий берег Генезаретського моря, у землю Герасинську.
2 And when he had come out of the boat, immediately there met him out of the tombs a man with an unclean spirit,
Коли Ісус вийшов із човна, відразу назустріч Йому [вийшов] із гробниць чоловік, одержимий нечистим духом.
3 Who had his dwelling among the tombs; and no man could bind him, no, not with chains:
Він мешкав у гробницях, і ніхто не міг його зв’язати навіть ланцюгами.
4 For he had been often bound with fetters and chains, and the chains had been plucked asunder by him, and the fetters broken in pieces: neither could any man tame him.
Його часто зв’язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги та розбивав кайдани, і ніхто не міг його стримати.
5 And always, night and day, he was on the mountains, and in the tombs, crying, and cutting himself with stones.
Завжди, вдень та вночі, він перебував у гробницях та в горах, кричав та бився об каміння.
6 But when he saw Jesus afar off, he ran and worshipped him,
Побачивши Ісуса здалека, він прибіг, поклонився Йому
7 And cried with a loud voice, and said, What have I to do with thee, Jesus, thou Son of the most high God? I adjure thee by God, that thou torment me not.
й голосно промовив: ―Що тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.
8 For he said to him, Come out of the man, thou unclean spirit.
Бо [Ісус] казав: «Нечистий духу, вийди з цього чоловіка!»
9 And he asked him, What is thy name? And he answered, saying, My name is Legion: for we are many.
[Ісус] запитав його: ―Як тебе звати? Той відповів: ―Моє ім’я Легіон, бо нас багато.
10 And he besought him much that he would not send them away out of the country.
І дуже просив Ісуса, щоб Він не висилав їх із [тієї] місцевості.
11 Now there was there near to the mountains a great herd of swine feeding.
А було там велике стадо свиней, що паслося на горі.
12 And all the demons besought him, saying, Send us into the swine, that we may enter into them.
Демони просили Ісуса: ―Надішли нас у свиней, щоб ми увійшли в них.
13 And immediately Jesus gave them leave. And the unclean spirits went out, and entered into the swine: and the herd ran violently down a steep place into the sea, (they were about two thousand; ) and were choked in the sea.
[Ісус] дозволив їм. Нечисті духи, вийшовши з чоловіка, увійшли у свиней. Тоді все стадо, десь дві тисячі [голів], кинулося з кручі в море та втопилося.
14 And they that fed the swine fled, and told it in the city, and in the country. And they went out to see what it was that was done.
Свинопаси побігли та сповістили про це в місті та в селах. Тоді [люди] вийшли подивитися, що сталося.
15 And they come to Jesus, and see him that was possessed with the demon, and had the legion, sitting, and clothed, and in his right mind: and they were afraid.
Коли підійшли до Ісуса, то побачили, що одержимий, в якому був легіон демонів, сидить одягнений та при здоровому глузді, і вони злякалися.
16 And they that saw it told them how it befell him that was possessed with the demon, and also concerning the swine.
Ті, хто бачив, розповідали, що сталося з біснуватим і про свиней.
17 And they began to beseech him to depart out of their region.
Тоді вони почали просити Ісуса, щоб Він залишив їхні околиці.
18 And when he had come into the boat, he that had been possessed with the demon begged him that he might be with him.
Коли Ісус сідав у човен, той, хто був біснуватим, просив Його, щоб Він узяв його з Собою.
19 However Jesus permitted him not, but saith to him, Go home to thy friends, and tell them what great things the Lord hath done for thee, and hath had compassion on thee.
Але [Ісус] не дозволив йому, сказавши: «Іди до себе додому, до своїх, та розкажи, як багато зробив для тебе Господь, як Він змилосердився над тобою».
20 And he departed, and began to proclaim in Decapolis what great things Jesus had done for him: and all men marvelled.
Той пішов і почав проповідувати в Десятимісті, як багато зробив для нього Ісус. І всі дивувалися цьому.
21 And when Jesus had passed over again in a boat to the other side, many people gathered to him: and he was near to the sea.
Коли Ісус на човні знов переплив на інший берег, навколо Нього зібрався великий натовп. А був Він біля моря.
22 And, behold, there cometh one of the rulers of the synagogue, Jairus by name; and when he saw him, he fell at his feet,
І прийшов один із керівників синагоги, на ім’я Яір, та, впавши Йому до ніг,
23 And besought him greatly, saying, My little daughter lieth at the point of death: I pray thee, come and lay thy hands on her, that she may be healed; and she shall live.
благав Його, кажучи: «Моя донька помирає, прийди та поклади на неї руки, щоб вона одужала та жила».
24 And Jesus went with him; and many people followed him, and thronged him.
[Ісус] пішов разом із ним. Великий натовп слідував за Ним, люди з усіх боків тиснули на Нього.
25 And a certain woman, who had an issue of blood twelve years,
І була там одна жінка, яка дванадцять років страждала на кровотечу.
26 And had suffered many things from many physicians, and had spent all that she had, and was no better, but rather grew worse,
Вона багато натерпілася від багатьох лікарів та витратила все, що мала, але не отримала ніякого полегшення, навпаки, їй ставало гірше.
27 When she had heard of Jesus, came in the crowd behind, and touched his garment.
Вона почула про Ісуса і в натовпі, підійшовши ззаду, доторкнулася до Його одежі.
28 For she said, If I may touch but his clothes, I shall be made well.
Бо вона говорила: «Якщо хоч доторкнуся до Його одежі, то одужаю!»
29 And immediately the fountain of her blood was dried up; and she felt in her body that she was healed of that affliction.
І зараз же зупинилася її кровотеча, і вона відчула в тілі, що зцілилася від своєї недуги.
30 And Jesus, immediately knowing in himself that power had gone out of him, turned him about in the crowd, and said, Who touched my clothes?
А Ісус відразу відчув у Собі, що з Нього вийшла сила. Повернувшись до натовпу, запитав: ―Хто доторкнувся до Мого одягу?
31 And his disciples said to him, Thou seest the multitude thronging thee, and sayest thou, Who touched me?
Учні сказали Йому: ―Ти ж бачиш, що натовп тисне на Тебе з усіх боків, а Ти запитуєш: «Хто доторкнувся до Мене?»
32 And he looked around to see her that had done this thing.
Але [Ісус] озирався, щоб побачити, хто це зробив.
33 But the woman fearing and trembling, knowing what was done in her, came and fell down before him, and told him all the truth.
Тоді жінка зі страхом та тремтінням, знаючи, що сталося, підійшла та, впавши перед Ним, сказала всю правду.
34 And he said to her, Daughter, thy faith hath made thee well; go in peace, and be healed of thy affliction.
[Ісус] же сказав їй: «Донько, віра твоя врятувала тебе. Іди з миром і будь зцілена від твоєї хвороби».
35 While he was yet speaking, there came from the ruler of the synagogue’s house certain who said, Thy daughter is dead: why troublest thou the Master any further?
Коли Він ще говорив, прийшли з [дому] керівника синагоги та сказали: ―Твоя донька померла. Навіщо турбуєш Учителя?
36 As soon as Jesus heard the word that was spoken, he saith to the ruler of the synagogue, Be not afraid, only believe.
Але Ісус, не зважаючи на сказані слова, сказав керівникові синагоги: ―Не бійся, тільки віруй.
37 And he permitted no man to follow him, except Peter, and James, and John the brother of James.
І не дозволив нікому йти з Ним, окрім Петра, Якова та Івана, брата Якового.
38 And he cometh to the house of the ruler of the synagogue, and seeth the tumult, and them that wept and wailed greatly.
Коли прийшли в дім керівника синагоги, то [Ісус] побачив метушню і тих, що дуже плакали й голосили.
39 And when he had come in, he saith to them, Why make ye this tumult, and weep? the child is not dead, but sleepeth.
Він увійшов та сказав їм: «Чому ви тривожитесь та плачете, дитина не померла, а спить».
40 And they laughed at him. But when he had put them all out, he taketh the father and the mother of the child, and them that were with him, and entereth in where the child was lying.
Але вони почали глузувати з Нього. [Ісус] же, наказавши всім вийти, узяв батька й матір дитини, а також тих, хто був із Ним, та увійшов туди, де лежала дитина.
41 And he took the child by the hand, and said to her, Talitha cumi; which is, being interpreted, Little girl, I say to thee, arise.
Узяв дівчинку за руку й промовив до неї: «Таліта кум!» (що в перекладі означає: «Дівчинко, кажу тобі, встань!»).
42 And immediately the child arose, and walked; for she was of the age of twelve years. And they were astonished with a great astonishment.
Дівчинка негайно піднялася й почала ходити. Їй було дванадцять років. Усі відразу жахнулися від великого дива.
43 And he charged them strictly that no man should know it; and commanded that something should be given her to eat.
[Ісус] суворо наказав їм, щоб про це ніхто не дізнався, і велів дати дівчинці їсти.
