Job 23
1 Then Job answered and said,
А Йов відповів та й сказав:
2 Even to day is my complaint bitter: my stroke is heavier than my groaning.
„Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
3 O that I knew where I might find him! that I might come even to his seat!
О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
4 I would set my cause before him, and fill my mouth with arguments.
Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
5 I would know the words which he would answer me, and understand what he would say to me.
розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
6 Would he plead against me with his great power? No; but he would put strength in me.
Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
7 There the righteous might dispute with him; so should I be delivered for ever from my judge.
Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
8 Behold, I go forward, but he is not there; and backward, but I cannot perceive him:
Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
9 On the left hand, where he doth work, but I cannot behold him: he hideth himself on the right hand, that I cannot see him:
на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
10 But he knoweth the way that I take: when he hath tried me, I shall come forth as gold.
А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
11 My foot hath held his steps, his way have I kept, and not declined.
Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
12 Neither have I gone back from the commandment of his lips; I have esteemed the words of his mouth more than my necessary food.
Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
13 But he is in one mind, and who can turn him? and what his soul desireth, even that he doeth.
Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
14 For he performeth the thing that is appointed for me: and many such things are with him.
бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
15 Therefore am I troubled at his presence: when I consider, I am afraid of him.
Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
16 For God maketh my heart soft, and the Almighty troubleth me:
А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
17 Because I was not cut off before the darkness, neither hath he covered the darkness from my face.
бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
