Genesis 45
1 Then Joseph could not control himself before all them that stood by him; and he cried, Cause every man to go out from me. And there stood no man with him, while Joseph made himself known to his brethren.
І не міг Йосип здержатися при всіх, що стояли біля нього, та й закричав: „Виведіть усіх людей від мене!“І не було з ним ніко́го, коли Йо́сип відкрився браттям своїм.
2 And he wept aloud: and the Egyptians and the house of Pharaoh heard.
І він го́лосно запла́кав, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів.
3 And Joseph said to his brethren, I am Joseph; doth my father yet live? And his brethren could not answer him; for they were terrified at his presence.
І Йо́сип промовив до браттів своїх: „Я Йо́сип... Чи живий ще мій батько?“І не могли його браття йому відповісти, бо вони налякались його.
4 And Joseph said to his brethren, Come near to me, I pray you. And they came near. And he said, I am Joseph your brother, whom ye sold into Egypt.
А Йосип промовив до братів своїх: „Підійдіть же до мене!“І вони підійшли, а він проказав: „Я Йо́сип, ваш брат, якого ви продали́ були до Єгипту.
5 Now therefore be not grieved, nor angry with yourselves, that ye sold me here: for God sent me before you to preserve life.
А тепер не сумуйте, і нехай не буде жа́лю в ваших очах, що ви продали мене сюди, бо то Бог послав мене перед вами для вижи́влення.
6 For these two years hath the famine been in the land: and yet there are five years, in which there shall neither be tillage nor harvest.
Бо ось два роки голод на землі, і ще буде п'ять літ, що не буде орки та жнив.
7 And God sent me before you to preserve for you a posterity in the earth, and to save your lives by a great deliverance.
І послав мене Бог перед вами зробити для вас, щоб ви позостались на землі, і щоб утримати для вас при житті велике число спасених.
8 So now it was not you that sent me here, but God: and he hath made me a father to Pharaoh, and lord of all his house, and a ruler throughout all the land of Egypt.
І виходить тепер, — не ви послали мене сюди, але Бог. І Він зробив мене батьком фараоновим і паном усього дому його, і володарем усього краю єгипетського.
9 Haste ye, and return to my father, and say to him, Thus saith thy son Joseph, God hath made me lord of all Egypt: come down to me, delay not:
Поспішіть, і йдіть до батька мого, та й скажіть йому: Отак сказав син твій Йо́сип: Бог зробив мене володарем усього Єгипту. Зійди ж до мене, не гайся.
10 And thou shalt dwell in the land of Goshen, and thou shalt be near to me, thou, and thy children, and thy children’s children, and thy flocks, and thy herds, and all that thou hast:
І осядь у землі Ґошен, і будеш близьки́й до мене ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна та велика худоба твоя, і все, що твоє.
11 And there will I nourish thee; for yet there are five years of famine; lest thou, and thy household, and all that thou hast, should come to poverty.
І прогодую тебе там, бо голод буде ще п'ять років, щоб не збіднів ти, і дім твій, і все, що твоє.
12 And, behold, your eyes see, and the eyes of my brother Benjamin, that it is my mouth that speaketh to you.
І ось очі ваші й очі брата мого Веніямина бачать, що це мої уста говорять до вас.
13 And ye shall tell my father of all my glory in Egypt, and of all that ye have seen; and ye shall haste and bring down my father here.
І оповісте́ батькові моєму про всю славу мою в Єгипті, та про все, що́ ви бачили. І поспішіть, і приведіть вашого батька сюди“.
14 And he fell upon his brother Benjamin’s neck, and wept; and Benjamin wept upon his neck.
І впав він на шию Веніямину, братові своєму, та й заплакав, і Веніями́н плакав на шиї його...
15 Moreover he kissed all his brethren, and wept upon them: and after that his brethren talked with him.
І цілував він усіх братів своїх, і плакав над ними... А пото́му говорили брати його з ним.
16 And the report of this was heard in Pharaoh’s house, saying, Joseph’s brethren are come: and it pleased Pharaoh well, and his servants.
І розголо́шено в домі фараоновім чу́тку, говорячи: „Прийшли Йосипові брати!“І було це добре в очах фараонових та в очах його рабів.
17 And Pharaoh said to Joseph, Say to thy brethren, This do ye; load your beasts, and go, return to the land of Canaan;
І промовив фараон до Йосипа: „Скажи своїм братам: Зробіть оце: Понав'ючуйте худобу свою, та й ідіть, прибудьте до Краю ханаанського.
18 And take your father and your households, and come to me: and I will give you the good of the land of Egypt, and ye shall eat the fat of the land.
І заберіть вашого батька й доми ваші, та й прийдіть до мене, а я дам вам до́бра єгипетського краю. І споживайте ситість землі.
19 Now thou art commanded, this do ye; take for yourselves wagons from the land of Egypt for your little ones, and for your wives, and bring your father, and come.
А ти одержав наказа сказа́ти: Зробіть це: Візьміть собі з єгипетського краю вози́ для ваших дітей та для ваших жінок, і привезіть свого батька й прибудьте.
20 Also regard not your possessions; for the good of all the land of Egypt is yours.
А око ваше нехай не жалує ваших речей, бо добро всього єгипетського краю — ваше воно“.
21 And the children of Israel did so: and Joseph gave them wagons, according to the commandment of Pharaoh, and gave them provision for the way.
І зробили так Ізра́їлеві сини. А Йо́сип дав їм вози на приказ фараонів, і дав їм поживи на дорогу.
22 To all of them he gave each man changes of raiment; but to Benjamin he gave three hundred pieces of silver, and five changes of raiment.
І дав усім їм кожному переміни одежі, а Веніяминові дав три сотні срібла та п'ять перемін одежі.
23 And to his father he sent after this manner; ten donkeys loaded with the good things of Egypt, and ten female donkeys loaded with grain and bread and food for his father by the way.
А ба́тькові своєму послав він оце: десять ослів, нав'ючених з добра Єгипту, і десять ослиць, нав'ючених збіжжям, і хліб, і поживу для батька його на дорогу.
24 So he sent his brethren away, and they departed: and he said to them, See that ye contend not by the way.
І відпустив він своїх братів, і вони пішли. І сказав він до них: „Не сваріться в дорозі!“
25 And they went up from Egypt, and came into the land of Canaan to Jacob their father,
І вийшли вони з Єгипту, та й прибули до ханаанського Краю, до Якова, батька свого.
26 And told him, saying, Joseph is yet alive, and he is governor over all the land of Egypt. And Jacob’s heart fainted, for he believed them not.
І розповіли йому, кажучи: „Ще Йо́сип живий“, і що він панує над усім єгипетським краєм. І зомліло серце його, бо він не повірив був їм...
27 And they told him all the words of Joseph, which he had said to them: and when he saw the wagons which Joseph had sent to carry him, the spirit of Jacob their father revived:
І переказували йому всі слова Йосипові, що́ говорив він до них. І як побачив він вози́, що послав Йосип, щоб везти його, то ожив дух Якова, їхнього батька.
28 And Israel said, It is enough; Joseph my son is yet alive: I will go and see him before I die.
І промовив Ізра́їль: „До́сить! Ще живий Йосип, мій син! Піду ж та побачу його, поки помру!“
