Ecclesiastes 5
1 Keep thy foot when thou goest to the house of God, and be more ready to hear, than to give the sacrifice of fools: for they consider not that they do evil.
Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, — це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічо́го вони, окрім чи́нення зла!
2 Be not rash with thy mouth, and let not thy heart be hasty to utter any thing before God: for God is in heaven, and thou upon earth: therefore let thy words be few.
Не квапся своїми уста́ми, і серце твоє нехай не поспішає казати слова́ перед Божим лицем, — Бог бо на небі, а ти на землі, тому́ то нехай нечисле́нними будуть слова́ твої!
3 For a dream cometh through the multitude of business; and a fool’s voice is known by a multitude of words.
Бо як сон наступає через велику роботу, так багато слів має і голос безглу́здого.
4 When thou vowest a vow to God, defer not to pay it; for he hath no pleasure in fools: pay that which thou hast vowed.
Коли зробиш обі́тницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподо́бання до нерозумних, а що́ ти обі́туєш, спо́вни!
5 Better is it that thou shouldest not vow, than that thou shouldest vow and not pay.
Краще не дати обі́ту, ніж дати обіт — і не спо́внити!
6 Permit not thy mouth to cause thy flesh to sin; neither say thou before the angel, that it was an error: why should God be angry at thy voice, and destroy the work of thy hands?
Не давай своїм у́стам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед Анголом Божим: „Це помилка!“Пощо Бог буде гні́ватися на твій голос, і діла́ твоїх рук буде нищити?
7 For in the multitude of dreams and many words there are also many vanities: but fear thou God.
Бо марно́та в числе́нності снів, як і в мно́гості слів, але ти бійся Бога!
8 If thou seest the oppression of the poor, and violent perverting of judgment and justice in a province, wonder not at the matter: for he that is higher than the highest regardeth; and there are higher than they.
Якщо ти побачиш у кра́ї якому ути́скування бідаря́ та пору́шення права та правди, не дивуйся тій речі, бо високий пильнує згори́ над високим, а над ними Всевишній.
9 Moreover the profit of the earth is for all: the king himself is served by the field.
І пожи́ток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє.
10 He that loveth silver shall not be satisfied with silver; nor he that loveth abundance with increase: this is also vanity.
Хто срі́бло кохає, той не наси́титься сріблом, хто ж кохає багатство з прибу́тком, це марно́та також!
11 When goods increase, they are increased that eat them: and what good is there to the owners of them, except the beholding of them with their eyes?
Як маєток примно́жується, то мно́жаться й ті, що його поїдають, і яка ко́ристь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його?
12 The sleep of a labouring man is sweet, whether he eateth little or much: but the abundance of the rich will not allow him to sleep.
Сон солодкий в трудя́щого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає.
13 There is a grievous evil which I have seen under the sun, namely, riches kept for the owners of them to their hurt.
Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке береже́ться його власнико́ві на лихо йому, —
14 But those riches perish by evil labour: and he begetteth a son, and there is nothing in his hand.
і гине багатство таке в нещасли́вім випа́дку, а ро́диться син — і немає нічого у нього в руці:
15 As he came forth of his mother’s womb, naked shall he return to go as he came, and shall take nothing of his labour, which he may carry away in his hand.
як він вийшов наги́й із утро́би матері своєї, так відхо́дить ізнов, як прийшов, і нічо́го не винесе він з свого тру́ду, що можна б узяти своєю рукою!
16 And this also is a grievous evil, that in all points as he came, so shall he go: and what profit hath he that hath laboured for the wind?
І це те́ж зло болюче: так само, як він був прийшов, так віді́йде, — і яка йому ко́ристь, що трудився на вітер?
17 All his days also he eateth in darkness, and he hath much sorrow and wrath with his sickness.
А до того всі дні свої їв у темно́ті, і багато мав смутку, й хвороби та люті.
18 Behold that which I have seen: it is good and proper for one to eat and to drink, and to enjoy the good of all his labour that he taketh under the sun all the days of his life, which God giveth him: for it is his portion.
Оце, що я бачив, як добре та гарне: щоб їла люди́на й пила, і щоб бачила добре в усьо́му своє́му труді́, що під сонцем ним тру́диться в час нечисле́нних тих днів свого віку, які Бог їй дав, — бо це доля її!
19 Every man also to whom God hath given riches and wealth, and hath given him power to eat of it, and to take his portion, and to rejoice in his labour; this is the gift of God.
Також кожна люди́на, що Бог дав їй багатство й маєтки, і вла́ду їй дав спожива́ти із то́го, та брати свою частку та тішитися своїм тру́дом, — то це Божий дару́нок!
20 For he shall not much remember the days of his life; because God answereth him in the joy of his heart.
Бо вона днів свого життя небагато на пам'яті матиме, — то Бог в її серце шле радість!
