2 Corinthians 1
1 Paul, an apostle of Jesus Christ by the will of God, and Timothy our brother, to the church of God which is at Corinth, with all the saints who are in all Achaia:
Павел апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Тимотей брат, церквам Божим у Коринтї з усїма сьвятими у всій Ахаї:
2 Grace be to you and peace from God our Father, and from the Lord Jesus Christ.
Благодать вам і впокій од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
3 Blessed be God, even the Father of our Lord Jesus Christ, the Father of mercies, and the God of all comfort;
Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої утіхи,
4 Who comforteth us in all our tribulation, that we may be able to comfort them who are in any trouble, by the comfort with which we ourselves are comforted by God.
що втішає нас у всякому горю нашому, щоб змогли ми утішати тих, що у всякому горю, утїшеннєм, яким утішаємось самі від Бога.
5 For as the sufferings of Christ abound in us, so our consolation also aboundeth by Christ.
Бо яко ж намножують ся страдання Христові в нас, так Христом намножуєть ся і утїшеннє наше.
6 And whether we are afflicted, it is for your consolation and salvation, which is effectual in the enduring of the same sufferings which we also suffer: or whether we are comforted, it is for your consolation and salvation.
Чи то ж ми скорбимо, то для вашого втїшення і спасення, котре звершуєть ся терпіннєм тих мук, що й ми терпимо; чи то ми втішаємось, то для вашого утїшення і спасення.
7 And our hope of you is steadfast, knowing, that as ye are partakers of the sufferings, so shall ye be also of the consolation.
І впованнє наше тверде про вас, знаючи, що як спільники ви страдання нашого, так і утїшення.
8 For we would not, brethren, have you ignorant of our trouble which came to us in Asia, that we were pressed out of measure, above strength, so that we despaired even of life:
Бо не хочемо, браттє, щоб ви не відали про горе наше, що було нам в Азиї, що над міру і над силу тяжко було нам, так що не мали вже надії й жити.
9 But we had the sentence of death in ourselves, that we should not trust in ourselves, but in God who raiseth the dead:
Та сами в собі присуд смерти мали, щоб не надїяти ся нам на себе, а на Бога, що підіймає мертвих,
10 Who delivered us from so great a death, and doth deliver: in whom we trust that he will yet deliver us;
котрий з такої смерти збавив нас і збавляє, і на котрого вповаємо, що й ще збавляти ме,
11 Ye also helping together by prayer for us, that for the gift bestowed upon us by the means of many persons thanks may be given by many on our behalf.
за підмогою і вашої за нас молитви, щоб за те, що нам даровано стараннєм многих, многі за нас і дякували.
12 For our rejoicing is this, the testimony of our conscience, that in simplicity and godly sincerity, not with fleshly wisdom, but by the grace of God, we have conducted ourselves in the world, and more abundantly toward you.
Се бо хвала наша, сьвідченнє совісти нашої, що ми в простоті і чистотї Божій, не в мудрости тілесній, а в благодати Божій жили на сьвітї, більше ж у вас.
13 For we write no other things to you, than what ye read or acknowledge; and I trust ye shall acknowledge even to the end;
Не инше бо пишеш вам, як або що читаєте, або розумієте; маю ж надїю, що й до кінця зрозумієте,
14 As also ye have acknowledged us in part, that we are your rejoicing, even as ye also are ours in the day of the Lord Jesus.
як і зрозуміли нас від части, що ми хвала вам; яко ж і ви нам у день Господа нашого Ісуса Христа.
15 And in this confidence I intended to come to you before, that ye might have a second benefit;
І в сій певнотї хотїв був я прийти до вас перше, щоб і другу благодать мали,
16 And to pass by you into Macedonia, and to come again from Macedonia to you, and by you to be brought on my way toward Judaea.
а через вас пройти в Македонию, і знов з Македониі прийти до вас, а ви щоб провели мене в Юдею.
17 When I therefore was thus minded, did I do it lightly? or the things that I purpose, do I purpose according to the flesh, that with me there should be yea yea, and nay nay?
Сього бажаючи, хиба я легким розумом що робив? або що задумую, чи по тілу задумую, щоб було в мене то так - так, то, ні - нї.
18 But as God is true, our word toward you was not yea and nay.
Вірен же Бог, що слово наше до вас не було "так" і "нї".
19 For the Son of God, Jesus Christ, who was preached among you by us, even by me and Silvanus and Timothy, was not yea and nay, but in him was yea.
Бо Син Божий Ісус Христос, вам вами проповідуваний, мною та Сильваном, та Тимотеем, не був "так" і "нї", а було у Йому "так".
20 For all the promises of God in him are yea, and in him Amen, to the glory of God by us.
Бо, скільки обітниць Божих, то (все) в Йому "так" і в Йому "амінь", на славу Божу через нас.
21 Now he who establisheth us with you in Christ, and hath anointed us, is God;
Той же, що утверджує нас із вами у Христа й намастив нас - Бог,
22 Who hath also sealed us, and given the earnest of the Spirit in our hearts.
Він і запечатав нас, і дав задаток Духа в серцях наших.
23 Moreover I call God for a witness upon my soul, that to spare you I have not as yet come to Corinth.
Я ж сьвідком Бога призиваю на свою душу, що, щадивши вас, ще не прийшов в Коринт.
24 Not for that we have dominion over your faith, but are helpers of your joy: for by faith ye stand.
Не тому, що ми пануємо над вірою вашою; нї, ми помічники вашої радости, бо ви стоїте вірою.
