Song of Solomon 1
1 The Song of Songs, which is Solomon's.
Соломонова Пісня над піснями.
2 Oh, that he would kiss me with the kisses of his mouth, The woman speaking to the man for your love is better than wine.
„Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
3 Your anointing oils have a delightful fragrance; your name is like flowing perfume, so the young women love you.
На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
4 Take me with you, and we will run. The woman speaking to herself The king has brought me into his rooms. The woman speaking to the man We are glad; We rejoice about you; let us celebrate your love; it is better than wine. It is natural for the other women to adore you.
Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
5 I am dark but lovely, you daughters of Jerusalem— dark like the tents of Kedar, lovely like the curtains of Solomon.
Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
6 Do not stare at me because I am dark, because the sun has scorched me. My mother's sons were angry with me; they made me keeper of the vineyards, but my own vineyard I have not kept.
Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
7 Tell me, you whom my soul loves, where do you feed your flock? Where do you rest your flock at noontime? Why should I be like someone who wanders beside the flocks of your companions?
„Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
8 If you do not know, most beautiful among women, follow the tracks of my flock, and pasture your young goats near the shepherds' tents.
„Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
9 I compare you, my love, to a mare among Pharaoh's chariot horses.
„Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
10 Your cheeks are beautiful with ornaments, your neck with strings of jewels.
Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
11 We will make for you gold ornaments with silver studs.
Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
12 While the king lay on his couch, my nard emitted its fragrance.
„Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
13 My beloved is to me like a bag of myrrh that spends the night lying between my breasts.
Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
14 My beloved is to me like a cluster of henna flowers in the vineyards of En Gedi.
Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
15 Listen, you are beautiful, my love; listen, you are beautiful; your eyes are doves.
„Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“
16 Listen, you are handsome, my beloved, how handsome. The lush plants are our bed.
„Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!
17 The beams of our house are cedars; our rafters are firs.
Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“
