Romans 9
1 I tell the truth in Christ. I do not lie, and my conscience bears witness with me in the Holy Spirit,
Я кажу правду в Христі, не обманюю, і моє сумління підтверджує це через Святого Духа:
2 that for me there is great sorrow and unceasing pain in my heart.
у мене в серці велика печаль і невпинний біль.
3 For I could wish that I myself would be cursed and set apart from Christ for the sake of my brothers, those of my own race according to the flesh.
Адже я бажав би бути проклятим [і відлученим] від Христа заради моїх братів, моїх рідних за тілом,
4 They are Israelites. They have adoption, the glory, the covenants, the gift of the law, the worship of God, and the promises.
тобто за народ Ізраїлю. Їм належить усиновлення, слава, заповіти, законодавство, служіння та обітниці.
5 Theirs are the ancestors from whom Christ has come with respect to the flesh—he who is God over all. May he be praised forever. Amen. (aiōn g165)
Їхніми є патріархи й від них за тілом Христос – Бог над усіма, благословенний навіки! Амінь. (aiōn g165)
6 But it is not as though the promises of God have failed. For it is not everyone in Israel who truly belongs to Israel.
Але це не [означає, ] що Слово Боже не збулося. Адже не всі, хто походить з Ізраїлю, – це Ізраїль.
7 Neither are all Abraham's descendants truly his children. But, “It is through Isaac that your descendants will be called.”
І не всі нащадки Авраама є його дітьми. Бо [написано]: «Через Ісаака буде названо тобі нащадка».
8 That is, the children of the flesh are not the children of God. But the children of the promise are regarded as descendants.
Тобто не тілесні діти є дітьми Божими, а діти обітниці вважаються нащадками.
9 For this is the word of promise: “At this time I will come, and a son will be given to Sarah.”
Бо ось якими були слова обітниці: «У призначений час Я повернуся, і у Сарри буде син».
10 Not only this, but after Rebekah also had conceived by one man, our father Isaac—
І не тільки це, але й Ревека [отримала обітницю], завагітнівши від нашого батька Ісаака.
11 for the children were not yet born and had not yet done anything good or bad, so that the purpose of God according to choice might stand, not because of actions, but because of him who calls—
Бо коли [близнюки] ще не народилися й не зробили нічого доброго чи поганого (щоб намір Божий у вибранні залишився
12 it was said to her, “The older will serve the younger.”
не від учинків, але від Того, Хто кличе), їй було сказано: «Старший служитиме молодшому».
13 It is just as had been written: “Jacob I loved, but Esau I hated.”
Як написано: «Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів».
14 What then will we say? Is there unrighteousness with God? May it never be.
Що тоді скажемо? Невже Бог несправедливий? Зовсім ні!
15 For he says to Moses, “I will have mercy on whom I will have mercy, and I will have compassion on whom I will have compassion.”
Бо Він каже Мойсеєві: «Я помилую того, кого хочу помилувати, і зглянуся над тим, над ким хочу зглянутись».
16 So then, it is not because of him who wills, nor because of him who runs, but because of God, who shows mercy.
Отже, це залежить не від того, хто хоче, і не від того, хто біжить, а від Божої милості.
17 For the scripture says to Pharaoh, “For this very purpose I raised you up, so that I might demonstrate my power in you, and so that my name might be proclaimed in all the earth.”
Бо Писання говорить фараонові: «Я поставив тебе для того, щоб показати через тебе Мою силу й щоб ім’я Моє звіщалося по всій землі».
18 So then, God has mercy on whom he wishes, and whom he wishes, he makes stubborn.
Отже, [Бог] милує, кого хоче, і, кого хоче, робить черствим.
19 You will say then to me, “Why does he still find fault? For who has ever withstood his will?”
Хтось мені скаже: «Чому тоді Він звинувачує? Бо хто здатний противитися Його волі?»
20 On the contrary, man, who are you who answers against God? Will what has been molded say to the one who molds it, “Why did you make me this way?”
Але хто ти, людино, щоб сперечатися з Богом? Чи виріб скаже тому, хто його створив: «Чому ти зробив мене таким?»
21 Does the potter not have the right over the clay to make from the same lump a container for special use, and another container for daily use?
Хіба гончар не має влади над глиною, щоб із тієї ж глини зробити одну посудину для почесного вжитку, а іншу – для звичайного?
22 What if God, who is willing to show his wrath and to make his power known, endured with much patience containers of wrath prepared for destruction?
А що, коли Бог, бажаючи проявити [Свій] гнів і виявити Свою силу, з великим терпінням щадив посудини гніву, підготовлені до знищення,
23 What if he did this in order that he might make known the riches of his glory upon containers of mercy, which he had previously prepared for glory?
щоб виявити багатство Своєї слави посудинам Його милосердя, які Він заздалегідь підготував до слави, –
24 What if he did this also for us, whom he also called, not only from among the Jews, but also from among the Gentiles?
нам, покликаним не тільки з-поміж юдеїв, але й з-поміж язичників?
25 As he says also in Hosea: “I will call my people who were not my people, and her beloved who was not beloved.
Як сказав у Осії: «Я назву Моїм народом не Мій народ і нелюбу – улюбленою»,
26 Then it will be that where it was said to them, 'You are not my people,' there they will be called 'sons of the living God.'”
а також: «Там, де їм було сказано: „Ви не Мій народ“, їх будуть називати синами живого Бога».
27 Isaiah cries out concerning Israel, “Though the number of the children of Israel were as the sand of the sea, it will be a remnant that will be saved,
Ісая проголошує про Ізраїль: «Навіть якщо кількість синів Ізраїля буде як морського піску, врятований буде лише залишок.
28 for the Lord will carry out his sentence on the earth, completely and without delay.”
Бо Господь швидко та остаточно виконає Своє Слово на землі».
29 As Isaiah had said previously, “If the Lord of hosts had not left us descendants, we would be like Sodom, and we would have become like Gomorrah.”
І як сказав Ісая раніше: «Якби Господь Воїнств не залишив нам нащадка, ми б стали як Содом й були б подібні до Гоморри».
30 What will we say then? That the Gentiles, who were not pursuing righteousness, obtained righteousness, the righteousness by faith.
Що тоді скажемо? Язичники, які не прагнули праведності, здобули її – праведність, яка походить від віри.
31 But Israel, who did pursue a law of righteousness, did not arrive at it.
А Ізраїль, який шукав Закону праведності, не досягнув цього.
32 Why not? Because they did not pursue it by faith, but by works. They stumbled over the stone of stumbling,
Чому? Тому що вони [шукали] не вірою, а ділами Закону. Вони спіткнулися об камінь спотикання.
33 as it has been written, “Look, I am laying in Zion a stone of stumbling and a rock of offense. He who believes in it will not be ashamed.”
Як написано: «Ось я кладу на Сіоні Камінь спотикання і Скелю падіння, і той, хто вірить у Нього, не буде осоромлений».
