Psalms 137

1 By the rivers of Babylon we sat down and wept when we thought about Zion.

Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.

2 On the poplars there we hung our harps.

На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,

3 There our captors required songs from us, and those who mocked us required us to be happy, saying, “Sing us one of the songs of Zion.”

бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші [вимагали від нас] радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»

4 How could we sing a song about Yahweh in a foreign land?

Як можемо ми пісню Господню на землі чужій співати?

5 If I ignore the memory of you, Jerusalem, let my right hand forget her skill.

Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя [рухи свої].

6 Let my tongue cling to the roof of my mouth if I think about you no more, if I do not prefer Jerusalem more than my greatest delights.

Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.

7 Call to mind, Yahweh, what the Edomites did on the day Jerusalem fell. They said, “Tear it down, tear it down to its foundations.”

Нагадай, Господи, синам Едомовим день [захоплення] Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»

8 Daughter of Babylon, soon to be destroyed— may the person be blessed, whoever pays you back for what you have done to us.

Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!

9 May the person be blessed, whoever takes and dashes your little ones against a rock.

Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!