Luke 18
1 Then he spoke a parable to them about how they should always pray and not become discouraged,
Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
2 saying, “In a certain city there was a judge who did not fear God and did not respect people.
глаголючи: Один суддя був у якомусь городі, й Бога ж бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
3 Now there was a widow in that city, and she came often to him, saying, 'Help me get justice against my opponent.'
Вдовиця ж була одна у городі тім, і прийшла до него, кажучи: Пометись за мене над противником моїм.
4 For a long time he was not willing to help her, but after a while he said to himself, 'Though I do not fear God or respect man,
І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
5 yet because this widow causes me trouble, I will help her get justice, so that she does not wear me out by her constant coming.'”
то, що докучав менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
6 Then the Lord said, “Listen to what the unjust judge says.
Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
7 Now will not God also bring justice to his chosen ones who cry out to him day and night? Will he delay long over them?
Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
8 I say to you that he will bring justice to them speedily. Even so, when the Son of Man comes, will he indeed find faith on the earth?”
Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
9 Then he also spoke this parable to some who were persuaded in themselves that they were righteous and who despised other people,
Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
10 “Two men went up into the temple to pray—the one was a Pharisee and the other was a tax collector.
Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
11 The Pharisee stood and prayed these things about himself, 'God, I thank you that I am not like other people—robbers, unrighteous people, adulterers—or even like this tax collector.
фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
12 I fast two times every week. I give tithes of all that I get.'
Я пощу два рази на тиждень, і даю десятину з усього, що придбаю.
13 But the tax collector, standing at a distance, would not even lift up his eyes to heaven, but hit his breast, saying, 'God, have mercy on me, a sinner.'
А митник, оддалеки ставши, не хотів і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
14 I say to you, this man went back down to his house justified rather than the other, because everyone who exalts himself will be humbled, but everyone who humbles himself will be exalted.”
Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
15 The people were also bringing to him their infants so that he might touch them, but when the disciples saw it, they rebuked them.
Приносили ж йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
16 But Jesus called them to him, saying, “Permit the little children to come to me, and do not forbid them. For the kingdom of God belongs to such ones.
Ісус же, покликавши їх, рече: Пустіть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
17 Truly I say to you, whoever will not receive the kingdom of God like a child will definitely not enter it.”
Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
18 A certain ruler asked him, saying, “Good teacher, what must I do to inherit eternal life?” (aiōnios g166)
І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життв вічне насліджу. (aiōnios g166)
19 Jesus said to him, “Why do you call me good? No one is good, except God alone.
Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один Бог.
20 You know the commandments—do not commit adultery, do not kill, do not steal, do not testify falsely, honor your father and mother.”
Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
21 The ruler said, “All these things I have obeyed from the time I was a youth.”
Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.
22 When Jesus heard that, he said to him, “One thing you still lack. You must sell all that you have and distribute it to the poor, and you will have treasure in heaven—and come, follow me.”
Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь ійди слїдом за мною.
23 But when the ruler heard these things, he became extremely sad, for he was very rich.
Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
24 Then Jesus, seeing him, became very sad and said, “How difficult it is for those who are rich to enter the kingdom of God!
Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
25 For it is easier for a camel to go through a needle's eye, than for a rich person to enter the kingdom of God.”
Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
26 Those hearing it said, “Then who can be saved?”
Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
27 Jesus answered, “The things which are impossible with people are possible with God.”
Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.
28 Peter said, “Well, we have left everything that is our own and have followed you.”
Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
29 Jesus then said to them, “Truly, I say to you that there is no one who has left house, or wife, or brothers, or parents, or children, for the sake of the kingdom of God,
Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нікого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
31 After he gathered the twelve to himself, he said to them, “See, we are going up to Jerusalem, and all the things that have been written by the prophets about the Son of Man will be accomplished.
Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через, пророків, Синові чоловічому.
32 For he will be given over to the Gentiles, and will be mocked, and shamefully treated, and spit upon.
Буде бо виданий поганам, і насьміхатимуть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
33 After whipping him, they will kill him, and on the third day he will rise again.”
і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
34 They understood none of these things, and this word was hidden from them, and they did not understand the things that were said.
А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
35 It came about that, as Jesus approached Jericho, a certain blind man was sitting by the road begging,
Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидів при дорозї просячи;
36 and hearing a crowd going by, he asked what was happening.
чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
37 They told him that Jesus of Nazareth was passing by.
Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
38 So the blind man cried out, saying, “Jesus, Son of David, have mercy on me.”
І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
39 The ones who were walking ahead rebuked the blind man, telling him to be quiet. But he cried out all the more, “Son of David, have mercy on me.”
А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
40 Jesus stood still and commanded that the man be brought to him. Then when the blind man was near, Jesus asked him,
Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
41 “What do you want me to do for you?” He said, “Lord, I want to receive my sight.”
глаголючи: Що хочеш, щоб вробив тобі? Він же каже: Господи, щоб я прозрів.
42 Jesus said to him, “Receive your sight. Your faith has healed you.”
А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
43 Immediately he received his sight and followed him, glorifying God. All the people, when they saw this, gave praise to God.
І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.
