Job 21
1 Then Job answered and said,
А Йов відповів та й сказав:
2 “Listen carefully to my words, and let this be the comfort you offer to me.
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Put up with me, and I also will speak; after I have spoken, mock on.
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 As for me, is my complaint to a person? Why should I not be impatient?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Look at me and be astonished, and lay your hand upon your mouth.
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 When I think about my sufferings, I am terrified, and trembling seizes my body.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 Why do wicked people continue to live, become old, and grow mighty in power?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Their descendants are established with them in their sight, and their offspring are established before their eyes.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Their houses are safe from fear; neither is the rod of God on them.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Their bull breeds; it does not fail to do so; their cow gives birth and does not lose her calf prematurely.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 They send out their little ones like a flock, and their children dance.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 They sing to the tambourine and harp and rejoice with the music of the flute.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 They say to God, 'Depart from us for we do not wish any knowledge of your ways.
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 What is the Almighty, that we should worship him? What advantage would we get if we prayed to him?'
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 See, is not their prosperity in their own hands? I have nothing to do with the advice of wicked people.
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 How often is it that the lamp of wicked people is put out, or that their calamity comes upon them? How often does it happen that God distributes sorrows to them in his anger?
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 How often is it that they become like stubble before the wind or like chaff that the storm carries away?
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 You say, 'God lays up one's guilt for his children to pay.' Let him pay it himself, so that he might know his guilt.
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 Let his eyes see his own destruction, and let him drink of the wrath of the Almighty.
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 For what does he care about his family after him when the number of his months is cut off?
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 Can anyone teach God knowledge since he judges even those who are high?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 One man dies in his full strength, being completely quiet and at ease.
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 His body is full of milk, and the marrow of his bones is moist.
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 Another man dies in bitterness of soul, one who has never experienced anything good.
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 They lie down alike in the dust; the worms cover them both.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 See, I know your thoughts, and the ways in which you wish to wrong me.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 For you say, 'Where now is the house of the prince? Where is the tent in which the wicked man once lived?'
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 Have you never asked traveling people? Do you not know the evidence they can tell,
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 that the wicked man is kept from the day of calamity, and that he is led away from the day of wrath?
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 Who will condemn the wicked man's way to his face? Who will repay him for what he has done?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 Yet he will be borne to the grave; men will keep watch over his tomb.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 The clods of the valley will be sweet to him; all people will follow after him, as there were innumerable people before him.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 How then do you comfort me with nonsense, since in your answers there is nothing but falsehood?”
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
