Job 19
1 Then Job answered and said,
А Йов відповів та й сказав:
2 “How long will you make me suffer and break me into pieces with words?
„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
3 These ten times you have reproached me; you are not ashamed that you have treated me harshly.
Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
4 If it is indeed true that I have erred, my error remains my own concern.
Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
5 If indeed you will exalt yourselves above me and use my humiliation against me,
Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
6 then you should know that God has done wrong to me and has caught me in his net.
Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
7 See, I cry out, “Violence!” but I get no answer. I call out for help, but there is no justice.
Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
8 He has walled up my way so that I cannot pass, and he has set darkness in my path.
Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
9 He has stripped me of my glory, and he has taken the crown from my head.
Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
10 He has broken me down on every side, and I am gone; he has pulled up my hope like a tree.
Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
11 He has also kindled his wrath against me; he regards me as one of his adversaries.
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
12 His troops come on together; they cast up siege mounds against me and encamp around my tent.
полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
13 He has put my brothers far from me; my acquaintances are wholly alienated from me.
Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
14 My kinsfolk have failed me; my close friends have forgotten me.
мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
15 Those who once stayed as guests in my house and my female servants regard me as a stranger; I am an alien in their sight.
Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
16 I call to my servant, but he gives me no answer although I entreat him with my mouth.
Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
17 My breath is offensive to my wife; I am even disgusting to those who were born from my mother's womb.
Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
18 Even young children despise me; if I rise to speak, they speak against me.
Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
19 All my familiar friends abhor me; those whom I love have turned against me.
Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
20 My bones cling to my skin and to my flesh; I survive only by the skin of my teeth.
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
21 Have pity upon me, have pity upon me, my friends, for the hand of God has touched me.
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
22 Why do you pursue me like God does? Will you ever be satisfied with my flesh?
Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
23 Oh, that my words were now written down! Oh, that they were inscribed in a book!
О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
24 Oh, that with an iron pen and lead they were engraved in the rock forever!
коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
25 But as for me, I know that my Redeemer lives, and that at last he will stand on the earth;
Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
26 after my skin, that is, this body, is destroyed, then in my flesh I will see God.
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
27 I will see him with my own eyes—I, and not someone else. My heart fails within me.
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
28 If you say, 'How we will persecute him! The root of his troubles lies in him,'
Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
29 then be afraid of the sword, because wrath brings the punishment of the sword, so that you may know there is a judgment.”
то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
