Job 16
1 Then Job answered and said,
А Йов відповів та й сказав:
2 “I have heard many such things; you are all miserable comforters.
„Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
3 Will useless words ever have an end? What is wrong with you that you answer like this?
Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
4 I also could speak as you do, if you were in my place; I could collect and join words together against you and shake my head at you in mockery.
I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
5 I would strengthen you with my mouth, and the quivering of my lips will bring you relief!
уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
6 If I speak, my grief is not lessened; if I keep from speaking, how am I helped?
Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
7 But now, God, you have made me weary; you have made all my family desolate.
Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
8 You have made me dry up, which itself is a witness against me; the leanness of my body rises up against me, and it testifies against my face.
і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
9 God has torn me in his wrath and persecuted me; He grinds his teeth in rage; my enemy fastens his eyes on me as he tears me apart.
Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
10 People have gaped with open mouth at me; they have hit me reproachfully on the cheek; they have gathered together against me.
Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
11 God hands me over to ungodly people, and throws me into the hands of wicked people.
Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
12 I was at ease, and he broke me apart. Indeed, he has taken me by the neck and dashed me to pieces; he has also set me up as his target.
Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
13 His archers surround me all around; God pierces my kidneys and does not spare me; he pours out my bile on the ground.
Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
14 He smashes through my wall again and again; he runs upon me like a warrior.
Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
15 I have sewn sackcloth on my skin; I have thrust my horn into the ground.
Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
16 My face is red with weeping; on my eyelids is the shadow of death
Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
17 although there is no violence in my hands, and my prayer is pure.
хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
18 Earth, do not cover up my blood; let my cry have no resting place.
Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
19 Even now, see, my witness is in heaven; he who vouches for me is on high.
бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
20 My friends scoff at me, but my eye pours out tears to God.
Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
21 I ask for that witness in heaven to argue for this man with God as a man does with his neighbor!
і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
22 For when a few years have passed, I will go to a place from where I will not return.
бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
