Luke 22
1 The feaste of swete breed drue nye whiche is called ester
Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.
2 and the hye prestes and Scribes sought how to kyll him but they feared the people.
А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.
3 Then entred Satan into Iudas whose syr name was Iscariot (which was of the nombre of the twelve)
Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.
4 and he went his waye and comuned with the hye Prestes and officers how he might betraye him to them.
І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.
5 And they were glad: and promysed to geve him money.
Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.
6 And he consented and sought oportunite to betraye him vnto them when the people were awaye.
І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.
7 Then came ye daye of swete breed when of necessite the esterlambe must be offered.
І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.
8 And he sent Peter and Iohn sayinge: Goo and prepare vs the ester lambe that we maye eate.
І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.
9 They sayde to him. Where wilt thou yt we prepare?
А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“
10 And he sayd vnto them. Beholde when ye be entred into the cite ther shall a man mete you bearinge a pitcher of water him folowe into the same housse yt he entreth in
А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.
11 and saye vnto ye good ma of ye housse. The master sayeth vnto ye: where is ye gest chamber where I shall eate myne ester lambe wt my disciples?
І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“
12 And he shall shew you a greate parloure paved. Ther make redy.
I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.
13 And they wet and foude as he had sayd vnto the: and made redy ye ester lambe.
І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.
14 And when the houre was come he sate doune and the twelve Apostles with him.
А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.
15 And he sayde vnto them: I have inwardly desyred to eate this ester lambe with you before yt I suffre.
І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.
16 For I saye vnto you: hence forthe I will not eate of it eny moore vntill it be fulfilled in the kingdome of God.
Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.
17 And he toke the cup and gave thankes and sayde. Take this and devyde it amonge you.
Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.
18 For I saye vnto you: I will not drinke of the frute of the vyne vntill the kingdome of God be come.
Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.
19 And he toke breed gave thankes and gave to them sayinge: This is my body which is geven for you. This do in the remembraunce of me.
Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“
20 Lykewyse also when they had supped he toke the cup sayinge: This cup is the newe testament in my bloud which shall for you be shedde.
По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
21 Yet beholde the honde of him that betrayeth me is with me on the table.
Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.
22 And ye sonne of man goeth as it is appoynted: But wo be to yt man by whom he is betrayed.
Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“
23 And they began to enquyre amoge them selves which of them it shuld be that shuld do that.
А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?
24 And ther was a stryfe amoge the which of them shuld be taken for the greatest.
І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
25 And he sayde vnto them: the kynges of the getyls raygne over them and they that beare rule over them are called gracious lordes.
Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.
26 But ye shall not be so. But he that is greatest amonge you shalbe as the yongest: and he that is chefe shalbe as the minister.
Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,
27 For whether is greater he that sitteth at meate: or he that serveth? Is not he that sitteth at meate? And I am amoge you as he that ministreth.
Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.
28 Ye are they which have bidden with me in my temptacions.
Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,
29 And I apoynt vnto you a kyngdome as my father hath appoynted to me:
і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
30 that ye maye eate and drynke at my table in my kyngdome and sit on seates and iudge the twelve tribes of Israell.
щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.
31 And the Lorde sayde: Simon Simon beholde Satan hath desired you to sifte you as it were wheate:
І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.
32 bnt I have prayed for the that thy faith fayle not. And when thou arte converted strengthe thy brethre.
Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“
33 And he sayd vnto him. Lorde I am redy to go with the in to preson and to deth.
А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“
34 And he sayde: I tell the Peter the cocke shall not crowe this daye tyll thou have thryse denyed yt thou knewest me.
Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...
35 And he sayde vnto them: when I sent you with out wallet and scripe and shoes? lacked ye eny thinge? And they sayd no.
І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“Вони ж відказали: „Нічо́го“.
36 And he sayde to them: but nowe he that hath a wallet let him take it vp and lykewyse his scrippe. And he that hath no swearde let him sell his coote and bye one.
„А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
37 For I saye vnto you that yet that which is written must be performed in me: even with the wycked was he nombred. For those thinges which are written of me have an ende.
Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.
38 And they sayde: Lorde beholde here are two sweardes. And he sayde vnto them: it is ynough.
І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“
39 And he came out and went as he was wote to mounte olivete. And the disciples folowed him.
І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.
40 And when he came to the place he sayde to the: praye lest ye fall into temptacio.
А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.
41 And he gate him selfe from them about a stones cast and kneled doune and prayed
А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,
42 sayinge: Father yf thou wilt withdrawe this cup fro me. Neverthelesse not my will but thyne be be fulfilled.
благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“
43 And ther appered an angell vnto him from heaven confortinge him.
І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.
44 And he was in an agonye and prayed somwhat longer. And hys sweate was lyke droppes of bloud tricklynge doune to the grounde.
А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.
45 And he rose vp from prayer and came to his disciples and foude them slepinge for sorowe
І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.
46 and sayde vnto them: Why slepe ye? Ryse and praye lest ye fall into temptacion.
І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
47 Whill he yet spake: beholde ther came a company and he that was called Iudas one of the twelve wet before them and preased nye vnto Iesus to kysse him.
І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].
48 And Iesus sayd vnto him: Iudas betrayest thou ye sonne of man with a kysse?
Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“
49 When they which were about him sawe what wolde folow they sayde vnto him. Lorde shall we smite with swearde.
А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“
50 And one of them smote a servaut of ye hiest preste of all and smote of his right eare.
І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.
51 And Iesus answered and sayd: Soffre ye thus farre forthe. And he touched his eare and healed him.
Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.
52 Then Iesus sayde vnto the hye prestes and rulers of the temple and the elders which were come to him. Be ye come out as vnto a thefe with sweardes and staves?
А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.
53 When I was dayly with you in the teple ye stretched not forth hondes agaynst me. But this is even youre very houre and the power of darcknes.
Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.
54 Then toke they him and ledde him and brought him to the hye prestes housse. And peter folowed a farre of.
А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.
55 When they had kyndled a fyre in the middes of the palys and were set doune to geder Peter also sate doune amonge them.
Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
56 And wone of the wenches behelde him as he sate by the fyer and set good eyesight on him and sayde: this same was also with him.
А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“
57 Then he denyed hym sayinge: woman I knowe him not
І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“
58 And after a lytell whyle another sawe him and sayde: thou arte also of them. And Peter sayd man I am not.
Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“
59 And aboute the space of an houre after another affirmed sayinge: verely even this felowe was with hym for he is of Galile
І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.
60 and Peter sayde: ma I woote not what thou sayest. And immediatly whyll he yet spake the cocke crewe.
А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
61 And the Lorde tourned backe and loked apon Peter. And Peter remembred the wordes of the Lorde how he sayde vnto him before ye cocke crowe thou shalt denye me thryse.
І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
62 And Peter went out and wepte bitterly.
І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!
63 And the men that stode about Iesus mocked him and smoote him
А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.
64 and blyndfolded him and smoote his face. And axed him sayinge: arede who it is that smoote ye?
І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“
65 And many other thinges despytfullye sayd they agaynst him.
І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...
66 And assone as it was daye the elders of the people and the hye prestes and scribes came to gedder and ledde him into their counsell sayinge:
А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,
67 arte thou very Christ? tell vs. And he sayde vnto the: yf I shall tell you ye will not beleve
і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.
68 And yf also I axe you ye will not answere me or let me goo.
А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.
69 Herafter shall the sonne of man sit on the ryght honde of the power of God.
Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“
70 Then sayde they all: Arte thou then the sonne of God? He sayd to them: ye saye yt I am.
Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.
71 Then sayde they: what nede we eny further witnes? We oure selves have herde of his awne mouthe.
А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“
