Luke 20
1 On one of these days, when Jesus was teaching the people in the Temple Courts and telling the Good News, the Chief Priests and the Teachers of the Law, joined by the Councillors, confronted him,
І сталось одного з тих днів, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,
2 and addressing him, said: “Tell us what authority you have to do these things. Who is it that has given you this authority?”
і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?
3 “I, too,” said Jesus in reply, “will ask you one question. Give me an answer to it.
Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть мені:
4 It is about John’s baptism — was it of divine or of human origin?”
Хрещеннє Йоанове з неба було чи від людей?
5 But they began arguing together: “If we say ‘divine,’ he will say ‘Why did not you believe him?’
Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?
6 But, if we say ‘human,’ the people will all stone us, for they are persuaded that John was a Prophet.”
Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.
7 So they answered that they did not know its origin.
І відказали, що не знають, звідкіля.
8 “Then I,” said Jesus, “refuse to tell you what authority I have to do these things.”
А Ісус Їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.
9 But Jesus began to tell the people this parable — “A man once planted a vineyard, and then let it out to tenants, and went abroad for a long while.
Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й від'їхав на довгий час.
10 At the proper time he sent a servant to the tenants, that they should give him a share of the produce of the vineyard. The tenants, however, beat him and sent him away empty-handed.
І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожні.
11 The owner afterwards sent another servant; but the tenants beat and insulted this man too, and sent him away empty-handed.
І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожні,
12 He sent a third; but they wounded this man also, and threw him outside.
І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.
13 ‘What shall I do?’ said the owner of the vineyard. ‘I will send my son, who is very dear to me. Perhaps they will respect him.’
Рече ж пан виноградинка: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.
14 But, on seeing him, the tenants consulted with one another. ‘Here is the heir!’ they said. ‘Let us kill him, and then the inheritance will become ours.’
Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходімо вбємо його, щоб наше було наслїддє.
15 So they threw him outside the vineyard and killed him. Now what will the owner of the vineyard do to them?
І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?
16 He will come and put those tenants to death, and will let the vineyard to others.” “Heaven forbid!” they exclaimed when they heard it.
Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!
17 But Jesus looked at them and said: “What then is the meaning of this passage? — ‘The very stone which the builders despised has now itself become the corner-stone.’
Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі; сей став ся головою угла?
18 Every one who falls on that stone will be dashed to pieces, while any one on whom it falls — it will scatter him as dust.”
Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.
19 After this the Teachers of the Law and the Chief Priest were eager to lay hands on Jesus then and there, but they were afraid of the people; for they saw that it was at them that he had aimed this parable.
І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо що до них приповість сю сказав.
20 Having watched their opportunity, they afterwards sent some spies, who pretended to be good men, to catch Jesus in the course of conversation, and so enable them to give him up to the Governor’s jurisdiction and authority.
І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшині та власті игемоновій.
21 These men asked Jesus a question. They said: “Teacher, we know that you are right in what you say and teach, and that you do not take any account of a man’s position, but teach the Way of God honestly;
І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правді на путь Божий наставляєш.
22 are we right in paying tribute to the Emperor or not?”
Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?
23 Seeing through their deceitfulness, Jesus said to them:
Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокутуєте?
24 “Show me a florin. Whose head and title are on it?”
Покажіть менї денария. Чиє мав обличчє і надпись? Озвавшися ж сказали: Кесареве.
25 “The Emperor’s,” they said; and Jesus replied: “Well then, pay to the Emperor what belongs to the Emperor, and to God what belongs to God.”
Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.
26 They could not lay hold of this answer before the people; and, in their wonder at his reply, they held their tongues.
І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.
27 Presently there came up some Sadducees, who maintain that there is no resurrection. Their question was this —
Приступивши ж тоді деякі з Садукеїв, котрі перечять, шо є воекресеннє, питали Його,
28 “Teacher, Moses laid down for us in his writings that — ‘Should a man’s married brother die, and should he be childless, the man should take the widow as his wife, and raise up a family for his brother.’
говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездітний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.
29 Well, there were once seven brothers; of whom the eldest, after taking a wife, died childless.
Сім оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездітний.
30 The second and third brothers both took her as their wife;
І взяв другий жінку, та й сей умер бездітний.
31 and so, too, did all seven — dying without children.
І третій узяв її, та й не зоставили дітей, і повмирали.
32 The woman herself was the last to die.
Опісля ж усїх умерла й жінка.
33 About the woman, then — at the resurrection, whose wife is she to be, all seven brothers having had her as their wife?”
Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сім бо мали її за жінку.
І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж: (aiōn g165)
35 but, for those who are thought worthy to attain to that other world and the resurrection from the dead, there is no marrying or being married, (aiōn g165)
которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж: (aiōn g165)
36 nor indeed can they die again, for they are like angels and, having shared in the resurrection, they are God’s Sons.
бо ані вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.
37 As to the fact that the dead rise, even Moses indicated that, in the passage about the Bush, when he calls the Lord — ‘The God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob.’
А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.
38 Now he is not God of dead men, but of living. For in his sight all are alive.”
Бог же не мертвих а живих, всї бо Йому живуть.
39 “Well said, Teacher!” exclaimed some of the Teachers of the Law,
Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.
40 for they did not venture to question him any further.
І більш не сьміли питати Його нї про що.
41 But Jesus said to them: “How is it that people say that the Christ is to be David’s son?
Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?
42 For David, in the Book of Psalms, says himself — ‘The Lord said to my lord: “Sit at my right hand,
А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене,
43 until I put thy enemies as a stool for thy feet.”’
доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.
44 David, then, calls him ‘lord,’ so how is he David’s son?”
Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?
45 While all the people were listening, Jesus said to the disciples:
Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:
46 “Be on your guard against the Teachers of the Law, who delight to walk about in long robes, and like to be greeted in the streets with respect, and to have the best seats in the Synagogues, and places of honour at dinner.
Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;
47 These are the men who rob widows of their houses, and make a pretence of saying long prayers. Their sentence will be all the heavier.”
що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.
