John 20
1 On the first day of the week, early in the morning, while it was still dark, Mary of Magdala went to the tomb, and saw that the stone had been removed.
Первого ж дня тижня приходить Мария Магдалина вранці, як ще було темно, до гробу, і бачить, що каменя одвалено від гробу.
2 So she came running to Simon Peter, and to that other disciple who was Jesus’ friend, and said to them: “They have taken away the Master out of the tomb, and we do not know where they have laid him!”
Біжить тодї, і приходить до Симона Петра та другого ученика, котрого любив Ісус, і каже їм: Узято Господа з гробу, і не знаємо, де положено Його.
3 Upon this, Peter started off with that other disciple, and they went to the tomb.
Вийшов тодї Петр і другий ученик, і прийшли до гробу.
4 The two began running together; but the other disciple ran faster than Peter, and reached the tomb first.
Бігли ж обидва разом, та другий ученик побіг скоріщ Петра, і прийшов первий до гробу.
5 Stooping down, he saw the linen wrappings lying there, but did not go in.
І нахилившись, бачить, що лежить полотно, та не ввійшов.
6 Presently Simon Peter came following behind him, and went into the tomb; and he looked at the linen wrappings lying there,
Приходить тодї Симон Петр слїдом за ним, і ввійшов у гріб, і видить, що лежить полотно,
7 and the cloth which had been upon Jesus’ head, not lying with the wrappings, but rolled up on one side, separately.
а хустка, що була на голові Його, не з полотном лежала, а осторонь звита, на одному місцї.
8 Then the other disciple, who had reached the tomb first, went inside too, and he saw for himself and was convinced.
Тодї ж увійшов і другий ученик, що прийшов первий до гробу, і видів, і вірував.
9 For they did not then understand the passage of Scripture which says that Jesus must rise again from the dead.
Ще бо не знали писання, що має Він з мертвих воскреснути.
10 The disciples then returned to their companions.
Пійшли ж тодї ученики знов до себе.
11 Meanwhile Mary was standing close outside the tomb, weeping. Still weeping, she leant forward into the tomb,
Мария ж стояла перед гробом, плачучи, знадвору; як же плакала, нахилилась у гріб,
12 and perceived two angels clothed in white sitting there, where the body of Jesus had been lying, one where the head and the other where the feet had been.
і видить двох ангелів у білому сидячих, один у головах, а один у ногах, де лежало тїло Ісусове.
13 “Why are you weeping?” asked the angels. “They have taken my Master away,” she answered, “and I do not know where they have laid him.”
І кажуть вони їй: Жено, чого плачеш? Каже їм: Бо взято Господа мого, й не знаю, де положено Його.
14 After saying this, she turned round, and looked at Jesus standing there, but she did not know that it was Jesus.
І, промовивши се, обернулась назад, і видить Ісуса стоячого, та й не знала, що се Ісус.
15 “Why are you weeping? Whom are you seeking?” he asked. Supposing him to be the gardener, Mary answered: “If it was you, Sir, who carried him away, tell me where you have laid him, and I will take him away myself.”
Рече їй Ісус: Жено, чого плачеш? кого шукаєш? Вона, думаючи, що се садівник, каже Йому: Добродїю, коли ти винїс Його, скажи мені, де Його положив, і я Його візьму.
16 “Mary!” said Jesus. She turned round, and exclaimed in Hebrew: “Rabboni!” (or, as we should say, ‘Teacher’).
Рече їй Ісус: Мариє. Обернувшись вона, каже Йому: Равуні, чи то б сказати: Учителю.
17 “Do not hold me,” Jesus said; “for I have not yet ascended to the Father. But go to my Brothers, and tell them that I am ascending to him who is my Father and their Father, my God and their God.”
Рече їй Ісус: Не приторкайсь до мене; ще бо не зійшов до Отця мого, а йди до братів моїх, та скажи їм: Я схожу до Отця мого й Отця вашого, й Бога мого й Бога вашого.
18 Mary of Magdala went and told the disciples that she had seen the Master, and that he had said this to her.
Приходить Мария Магдалина, звіщаючи ученикам, що бачила Господа, й що Він се промовив їй.
19 In the evening of the same day — the first day of the week — after the doors of the room, in which the disciples were, had been shut for fear of the Jews, Jesus came and stood among them and said: “Peace be with you”;
Як же був вечір дня того, первого на тижнї, як двері були замкнені, де зібрались ученики задля страху перед Жидами, прийшов Ісус та й став посерединї, і рече їм: Упокій вам.
20 after which he showed them his hands and his side. The disciples were filled with joy when they saw the Master.
І, се промовивши, показав їм свої руки, і бік свій. Зрадїли тоді ученики, побачивши Господа.
21 Again Jesus said to them: “Peace be with you. As the Father has sent me as his Messenger, so I am sending you.”
Рече ж їм Ісус ізнов: Упокій вам. Яко ж післав мене Отець, і я посилаю вас.
22 After saying this, he breathed on them, and said: “Receive the Holy Spirit;
І, се промовивши, дихнув, і рече їм: Прийміть Духа сьвятого.
23 if you remit any one’s sins, they have been remitted; and, if you retain them, they have been retained.”
Кому відпустите гріхи, відпустять ся їм; кому задержите, задержить ся.
24 But Thomas, one of the Twelve, called ‘The Twin,’ was not with them when Jesus came;
Тома ж, один з дванайцяти, на прізвище Близняк, не був з ними, як прийшов Ісус.
25 so the rest of the disciples said to him: “We have seen the Master!” “Unless I see the marks of the nails in his hands,” he exclaimed, “and put my finger into the marks, and put my hand into his side, I will not believe it.”
Сказали йому другі ученики: Ми видїли Господа. Він же сказав їм: Коли не побачу на руках Його рани од гвіздя, і не вложу руки моєї в бік Його, не пійму віри.
26 A week later the disciples were again in the house, and Thomas with them. After the doors had been shut, Jesus came and stood among them, and said: “Peace be with you.”
А по восьми днях знов були в середині ученики Його, й Тома з ними. Приходить Ісус, як двері були замкнені, і став посерединї, і рече: Впокій вам.
27 Then he said to Thomas: “Place your finger here, and look at my hands; and place your hand here, and put it into my side; and do not refuse to believe, but believe.”
Опісля рече до Томи: Подай палець твій сюди, й подивись на руки мої, і подай руку твою, івложи в бік мій, та й не будь невірний, а вірний.
28 And Thomas exclaimed: “My Master, and my God!”
І озвавшись Тома, каже Йому: Господь мій і Бог мій.
29 “Is it because you have seen me that you have believed?” said Jesus. “Blessed are they who have not seen, and yet have believed!”
Рече йому Ісус: Що видів єси мене, Томо, увірував єси; блаженні, що не виділи, та й вірували.
30 There were many other signs of his mission that Jesus gave in presence of the disciples, which are not recorded in this book;
Багато ж инших ознак робив Ісус перед учениками своїми, що не написані в книзї сїй.
31 but these have been recorded that you may believe that Jesus is the Christ, the Son of God — and that, through your belief in his Name, you may have Life.
Се ж написано, щоб ви вірували, що Ісус єсть Христос, Син Божий, і щоб, віруючи, життє мали в імя Його.
