Acts 15
1 But certain persons came down from Judea, and began to teach the Brethren that, unless they were circumcised, in accordance with the custom enjoined by Moses, they could not be saved.
А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: „Якщо ви не обріжетеся за звича́єм Мойсеєвим, то спастися не можете“.
2 This gave rise to a serious dispute, and much discussion, between Paul and Barnabas and these men, and it was therefore settled that Paul and Barnabas and others of their number should go up to Jerusalem, to consult the Apostles and Officers of the Church about the matter under discussion.
Коли ж суперечка повстала й чимале змага́ння в Павла́ та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло́ та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апо́столів й старших у Єрусалим.
3 The Church, therefore, sent them on their journey, and they made their way through Phoenicia and Samaria, telling the story of the conversion of the Gentiles, to the great joy of all the Brethren.
Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікі́ю та Самарі́ю, розповідаючи про поганське наве́рнення, і радість велику чинили всім браттям.
4 On their arrival at Jerusalem, they were welcomed by the Church, as well as by the Apostles and the Officers, and gave an account of all that God had helped them to do.
Коли ж в Єрусалим прибули́ вони, були прийняті Церквою, та апо́столами, та старши́ми, і вони розповіли́, як багато вчинив Бог із ними.
5 Some of the Pharisees’ party, however, who had become believers in Christ, came forward and declared that they were bound to circumcise converts and to direct them to observe the Law of Moses.
Але дехто, що вві́рували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрі́зувати й наказати, щоб Зако́на Мойсеєвого берегли.
6 The Apostles and the Officers of the Church held a meeting to consider this question.
І зібрались апо́столи й старші, щоб розглянути справу оцю.
7 After much discussion, Peter rose and said: “You, my Brothers, know well that long ago God singled me out — that through my lips the Gentiles should hear the Message of the Good News, and become believers in Christ.
Як велике ж змага́ння повстало, Петро встав і промовив до них: „Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене́, щоб погани почули слово Єва́нгелії через у́ста мої, та й увірували.
8 Now God, who reads all hearts, declared his acceptance of the Gentiles, by giving them the Holy Spirit, just as he did to us.
І засві́дчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,
9 He made no distinction between them and us, when he purified their hearts by their faith.
і між нами та ними різни́ці Він жодної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.
10 Why, then, do you now provoke God, by putting on the necks of these disciples a yoke which neither our ancestors nor we were able to bear?
Отож, чого Бога тепер споку́шуєте, щоб учням на шию покласти ярмо́, якого ані наші отці, ані ми не здола́ли поне́сти?
11 No, it is through the loving-kindness of the Lord Jesus that we, just as they do, believe that we have been saved.”
Та ми віруємо, що спасе́мося благода́ттю Господа Ісуса так само, як і вони“.
12 Every voice in the assembly was hushed, as they listened to Barnabas and Paul, while they gave an account of all the signs and wonders which God had shown among the Gentiles through them.
І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знаме́на та чу́да вчинив через них Бог між поганами!
13 After they had finished speaking, James addressed the Council. “Brothers,” he began, “hear what I have to say.
Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: „Мужі-браття, послухайте також мене.
14 Simon has described the manner in which God first visited the Gentiles, in order to take from among them a people to bear his Name.
Си́мон ось розповів, як зглянувся Бог від поча́тку, щоб вибрати люд із поганів для Йме́ння Свого.
15 And that is in harmony with the words of the Prophets, where they say —
І пророчі слова́ з цим погоджуються, як написано:
16 ‘“After this I will return; And I will rebuild the House of David which has fallen — Its very ruins I will rebuild, And will set it up once more;
„Пото́му вернуся, і відбуду́ю Давидову ски́нію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,
17 That so the rest of mankind may earnestly seek the Lord — Even all the Gentiles on whom my Name has been bestowed.”
щоб шукали Господа люди зосталі та всі наро́ди, над якими Ім'я́ Моє кликано, — говорить Господь, що чинить це все!
Господе́ві відвіку відо́мі всі вчинки Його“. (aiōn g165)
19 In my judgment, therefore, we should not add to the difficulties of those Gentiles who are turning to God,
Тому ду́маю я, щоб не турбувати поган, що до Бога наверта́ються,
20 but we should write to them to abstain from food that has been polluted by being sacrificed to idols, from impurity, from eating the flesh of strangled animals, and from blood.
але написати до них, щоб стри́мувались від занечи́щення і́дольського, та від блу́ду, і задушени́ни, і від кро́ви.
21 For in every town, for generations past, there have been those who preach Moses, read as he is in the Synagogues every Sabbath.”
Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавенда́вна, і щосуботи читають його в синагогах“.
22 It was then decided by the Apostles and the Officers, with the assent of the whole Church, to choose some of their number, and send them to Antioch with Paul and Barnabas. Those chosen were Judas (called Barsabas) and Silas, who were leading men among the Brethren.
Тоді постановили апо́столи й старші з ці́лою Церквою вибрати му́жів із них, і послати до Антіохі́ї з Павло́м та Варна́вою Юду, що зветься Варса́вва, і Силу, му́жів проводирів між братами,
23 They were bearers of the following letter — ‘The Apostles, and the Brothers who are the Officers of the Church, send their greetings to the Brethren of Gentile birth in Antioch, Syria, and Cilicia.
написавши свої́ми руками оце́: „Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохі́ї, і Си́рії, і Кілікі́ї: Вітаємо вас!
24 As we had heard that some of our number had upset you by their assertions, and unsettled your minds — without instructions from us —
Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не дору́чували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі,
25 We met and decided to choose certain men and send them to you with our dear brothers Barnabas and Paul,
то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб о́браних мужів послати до вас із коханими нашими — Варнавою та Павло́м,
26 who have sacrificed themselves for the Name of our Lord, Jesus Christ.
людьми́ тими, що ду́ші свої віддали́ за Ім'я́ Господа нашого Ісуса Христа.
27 We are accordingly sending Judas and Silas, and they will tell you by word of mouth what we are now writing.
Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме.
28 We have, therefore, decided, under the guidance of the Holy Spirit, to lay no further burden upon you beyond these necessary conditions —
Бо зво́лилось Духові Святому і нам, — тягару́ вже нія́кого не наклада́ти на вас, окрім цього необхідного:
29 That you abstain from food offered to idols, from blood, from eating the flesh of strangled animals, and from impurity. If you guard yourselves against such things, it will be well with you. Farewell.’
стри́муватися від ідольських жертов та крови, і задушени́ни, та від блу́ду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!“
30 So the bearers of this letter were sent on their way, and went down to Antioch. There they called a meeting of all the brethren,
Посланці́ ж прийшли в Антіохі́ю, і, зібравши наро́д, доручили листа.
31 and delivered the letter, the reading of which caused great rejoicing by its encouraging contents.
А перечитавши, раділи з поті́шення того.
32 Judas and Silas, who were themselves Prophets, further encouraged the Brethren by many an address, and strengthened their faith.
А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьо́рували та зміцняли братів.
33 After some stay, they were dismissed with kind farewells from the Brethren, and returned to those who had sent them.
А як перебули́ вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав.
Але Сила схотів лиши́тися там, а Юда вернувся до Єрусалиму.
35 Paul and Barnabas, however, remained in Antioch, where they taught and, with the help of many others, told the Good News of the Lord’s Message.
А Павло з Варнавою в Антіохії жили́, навчаючи та благові́стячи ра́зом із іншими багатьома́ Слово Господнє.
36 Some time after this, Paul said to Barnabas: “Let us go back and visit the Brethren in every town in which we have told the Lord’s Message, and see how they are prospering.”
А по декількох днях промовив Павло́ до Варнави: „Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, — як вони пробува́ють“.
37 Barnabas wished to take with them John, whose other name was Mark;
А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що зва́ний був Ма́рком.
38 but Paul felt that they ought not to take with them the man who had deserted them in Pamphylia, and had not gone on with them to their work.
Та Павло́ вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.
39 This caused such unpleasant feeling between them that they parted, Barnabas taking Mark and sailing for Cyprus,
І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Ма́рка, і попли́нув до Кіпру.
40 while Paul chose Silas for his companion and, after he had been committed by the Brethren to the gracious care of the Lord,
А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благода́ті братами доручений.
41 started on his journey and went through Syria and Cilicia, strengthening the Churches in the faith.
І проходив він Си́рію та Кілікі́ю, Церкви́ зміцнюючи.
