Psalms 77
1 I cry out to God; I cry aloud to him, and he hears me.
Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Асафів. Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
2 Whenever have trouble, I pray to the Lord; all during the night I lift up my hands while I pray, [but] nothing causes me to be comforted.
В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
3 When I think about God, I (despair/think that he will never help me); when I meditate about him, I am discouraged.
згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! (Се́ла)
4 [All during the night] he prevents me from sleeping; I am very worried, with the result that I do not know what to say.
Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
5 I think about days that have passed; I remember [what happened in] previous years.
Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
6 I spend the whole night thinking [about things]; I meditate, and this is what I ask myself:
свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
7 “Will the Lord always reject us? Will he never again be pleased with us?
Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
8 Has he stopped faithfully loving us? Will he not do for us what he promised to do?
Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
9 God promised to be merciful to us; has he forgotten that? Because he is angry [with us], has he decided to not be kind to us?”
Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? (Се́ла)
10 Then I said, “What causes me to be [very] sad is that [it seems that] God, who is greater than any other god, is no longer powerful.”
І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
11 [But then], Yahweh, I recall/remember your great deeds; I remember the wonderful things that you did in the past.
Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
12 I meditate on all that you have done, and I think about your mighty acts.
і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
13 God, everything that you do is holy; there is certainly no god [RHQ] who is great like you are!
Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
14 You are God, the one who performs miracles; you showed to people of many people-groups that you are powerful.
Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
15 By your power [MTY] you rescued your people [from Egypt]; you saved those who were descendants of Jacob and [his son] Joseph.
Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! (Се́ла)
16 [It was as though] the waters [of the Red Sea] saw you and became very afraid, and even the deepest part of the water shook.
Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
17 Rain poured down from the clouds [PRS]; it thundered [very loudly] [PRS], and lightning flashed in all directions.
Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
18 Thunder crashed in the whirlwind, and lightning (lit up/flashed across) the entire sky [HYP]; the earth shook violently [DOU].
Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
19 [Then] you walked through the sea on a path that you made through the deep water, but your footprints could not be seen.
Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
20 You led your people like [a shepherd leads his] flock [of sheep], while Moses and Aaron were the leaders [of your people].
Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
