Psalms 77
1 I cry out to God; I cry aloud to him, and he hears me.
Керівнику хору, Єдутуну. Псалом Асафів. Голосом своїм я волатиму до Бога, голосом моїм – до Бога, і Він прислухається до мене.
2 Whenever have trouble, I pray to the Lord; all during the night I lift up my hands while I pray, [but] nothing causes me to be comforted.
У день скорботи моєї я шукав Володаря; [цілу] ніч моя рука була простягнута й не затерпла. Моя душа відмовлялася від втіхи.
3 When I think about God, I (despair/think that he will never help me); when I meditate about him, I am discouraged.
Згадаю про Бога – і охопить мене трепет; пороздумую – і знемагає дух мій. (Села)
4 [All during the night] he prevents me from sleeping; I am very worried, with the result that I do not know what to say.
Ти тримав розплющеними повіки очей моїх; я вражений і не можу говорити.
5 I think about days that have passed; I remember [what happened in] previous years.
Подумав я про дні давноминулі, про роки давні.
6 I spend the whole night thinking [about things]; I meditate, and this is what I ask myself:
Згадую наспіви мої вночі, із серцем своїм веду розмову, і дух мій дошукується:
7 “Will the Lord always reject us? Will he never again be pleased with us?
Невже навіки покинув [нас] Володар і більше не буде прихильним?
8 Has he stopped faithfully loving us? Will he not do for us what he promised to do?
Невже назавжди зникла Його милість, припинилося Його слово на [всі] наступні покоління?
9 God promised to be merciful to us; has he forgotten that? Because he is angry [with us], has he decided to not be kind to us?”
Хіба забув Бог, як милувати, чи замкнув у гніві милосердя Своє? (Села)
10 Then I said, “What causes me to be [very] sad is that [it seems that] God, who is greater than any other god, is no longer powerful.”
Тоді сказав я: «Що гнітить мене, так це те, що Всевишній змінив [дію] правиці Своєї щодо нас».
11 [But then], Yahweh, I recall/remember your great deeds; I remember the wonderful things that you did in the past.
Згадаю я про діяння Господа; нагадаю-но собі про чудеса стародавні.
12 I meditate on all that you have done, and I think about your mighty acts.
Споглядатиму всі справи Твої і про звершення Твої роздумувати буду.
13 God, everything that you do is holy; there is certainly no god [RHQ] who is great like you are!
Боже, у святості шлях Твій! Який бог настільки великий, як [наш] Бог?
14 You are God, the one who performs miracles; you showed to people of many people-groups that you are powerful.
Ти – Бог, Який творить чудеса; Ти з’явив могутність Свою серед народів.
15 By your power [MTY] you rescued your people [from Egypt]; you saved those who were descendants of Jacob and [his son] Joseph.
Ти визволив рукою Своєю народ Твій, синів Якова і Йосифа. (Села)
16 [It was as though] the waters [of the Red Sea] saw you and became very afraid, and even the deepest part of the water shook.
Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й затремтіли, здригнулися безодні.
17 Rain poured down from the clouds [PRS]; it thundered [very loudly] [PRS], and lightning flashed in all directions.
Потоками лилася вода із темних хмар, свій голос подали хмарини, і стріли Твої розліталися.
18 Thunder crashed in the whirlwind, and lightning (lit up/flashed across) the entire sky [HYP]; the earth shook violently [DOU].
Гуркіт Твого грому на небокраї, спалахи блискавок освітлювали всесвіт, земля тремтіла й здригалася.
19 [Then] you walked through the sea on a path that you made through the deep water, but your footprints could not be seen.
Шлях Твій [пролягав] через море, і стежки Твої – через води великі, та слідів Твоїх не було видно.
20 You led your people like [a shepherd leads his] flock [of sheep], while Moses and Aaron were the leaders [of your people].
Ти вів, немов отару, народ Свій рукою Мойсея і Аарона.
