Psalms 59
1 God, save me from my enemies! Protect me from those who want to attack me!
Для дириґента хору. На спів: „Не вигуби“. Золотий псалом Давидів, коли послав був Саул, і стерегли́ його дім, щоб убити його. Ви́зволь мене від моїх ворогі́в, о мій Боже, від напасникі́в моїх охорони́ Ти мене!
2 Rescue me from men who want to do what is wicked, men who are murderers!
Ви́зволь мене від злочи́нців, і спаси мене від кровоже́рних,
3 Look! They are waiting to kill me! Fierce men have gathered to assault me. Yahweh, they are doing that even though I have not done what is wrong!
бо ось причаї́лись на душу мою, на мене збираються сильні, — не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!
4 It is not because I have committed any sin [against them] that they run and get ready to attack me.
Без моєї провини вони он збігаються та готу́ються, — устань же назу́стріч мені та побач!
5 Yahweh my God, commander of the armies of heaven, the one we Israelis [worship], arise and punish the [ungodly/heathen people of] all the nations; do not be merciful to those [wicked people] who have (acted treacherously toward/secretly planned to harm) us.
І Ти, Господи, Боже Саваоте, Боже Ізраїлів, збудися, щоб покара́ти всіх поган, — і не помилуй ніко́го із зра́дників злих! (Се́ла)
6 They return each evening, snarling like vicious dogs [SIM] as they prowl around this city.
На́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту,
7 They loudly say terrible things; they say [MTY] many things that [injure people like] [MET] swords do, but they think, “No one will [RHQ] hear us!”
й ось слова виверга́ють уста́ми своїми, мечі в їхніх губах, — та хто це почує.
8 But Yahweh, you laugh at them. You (scoff at/ridicule) the [people of the pagan] nations.
Але посмієшся з них, Господи, і всіх поган засоро́миш!
9 God, I have confidence in you because you are very strong; you are my refuge.
Тверди́не моя, я Тебе пильнува́тиму, — бо Бог оборо́на моя!
10 Because you love me, you will come to save me; you will allow me to watch while you defeat my enemies.
Мій Бог, — Його милість мене попере́дила, Бог учинить мені, що побачу паді́ння своїх ворогів!
11 But do not kill them [immediately] in order that my people will not forget [how you punished them]! [Instead], Lord, [you who are like a] shield [that protects us] [MET], scatter them by your power, and [then] defeat them.
Не вбива́й їх, щоб наро́д мій цього не забув, — міццю Своєю розвій їх і зниж їх, о щите наш, Господи!
12 Because what they say [MTY] is sinful, allow them to be trapped for being proud. Because they are [always] cursing and telling lies,
Гріх їхніх уст — слово губ їхніх, і нехай вони схо́плені будуть своєю пихо́ю, і за клятву й брехню, яку кажуть!
13 because you are angry, get rid of them; destroy them completely in order that people will know that you rule over us, your Israeli people, and that you rule over all the earth.
У гніві їх знищ, знищ — і хай їх не буде, і хай знають вони, що царю́є Бог в Якові, аж до кі́нців землі! (Се́ла)
14 My enemies return each evening, snarling like [vicious] dogs as they prowl around this city.
А на́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту.
15 They roam around, searching for food; and if they do not find enough, they growl.
Вони ве́штатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдя́ться, то ска́ржитись будуть.
16 But [as for me], I will sing about your power; [every] morning I will sing joyfully about your faithfully loving [us]. I will sing about how you protected me when I was [very] distressed.
А я буду співати про силу Твою, буду радісно вра́нці хвалити Твою милісти, бо для мене Ти був в день недолі моєї тверди́нею й за́хистом!
17 God, you are the one who enables me to be strong; you are my refuge; you faithfully love me.
Тверди́не моя, — до Тебе співати я буду, бо Бог оборо́на моя, милости́вий мій Боже!
