Psalms 44
1 God, we ourselves have heard what our parents and grandparents told us. They told us about the miracles that you performed long ago.
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
2 [They told us] how you expelled the ungodly people and enabled us to live in their land. [They told us] that you punished those ungodly people and enabled your own people to prosper [IDM].
Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
3 It was not by using their own swords that they conquered the people that lived in that land, and it was not by their own power that they were victorious; it was only by your power [MTY, DOU] [that they did those things]; and they were sure that you were with them, and that showed that you were pleased with them.
Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
4 You are my King and my God; it is you who enable us, your people [MTY], to defeat our enemies.
Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
5 It is by your power that we knock our enemies down and tramp on them.
Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
6 I do not trust that I will be saved by using my bow [and arrows] and my sword.
бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
7 No, it is you who have rescued us from our enemies, it is you who have caused those who hate us to become ashamed [because they were defeated].
але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
8 We have continually boasted about what God [has done for us], and we will thank him [MTY] forever.
Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
9 But [now] you have rejected us and caused us to be disgraced; when our armies march out [to fight a battle], you no [longer] go with them.
та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
10 You have caused us to run away from our enemies, with the result that they captured the things that belonged to us.
Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
11 You have allowed us to become like [MET] sheep that were ready to be slaughtered; you scattered us [far away] among [other].
Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
12 [It is as though] [MET] you sold us, your people, [to our enemies] for a very small price, and you did not gain much profit from selling us!
Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
13 People who live in nations near us make fun of us; they laugh at us and deride/belittle us.
Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
14 They make jokes using the name of [our country], they shake their heads [to indicate that they despise us].
Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
15 All day I feel disgraced; from seeing my face, people know that I am ashamed.
Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
16 I hear what those who sneer at me and revile me say; I am ashamed in front of my enemies and those who want to harm me.
через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
17 All these things have happened to us [even] though we have not forgotten you, and we are not the ones who disobeyed the agreement you made with [our ancestors].
Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
18 We have not stopped being loyal to you, and we have not stopped doing what you want us to do [IDM].
не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
19 But [it is as though] you have allowed us to be helpless among wild animals, and abandoned us in a deep dark [ravine].
Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
20 If we had forgotten to worship [MTY] our God, or if we had spread out our hands to [worship] a foreign god,
чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
21 you certainly would have known that, because you know [even] what we secretly think.
Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
22 But it is because we belong to you, [that our enemies] are constantly killing us. They act toward us as though we were only sheep to be slaughtered.
що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
23 [So], Yahweh, arise! Why are you asleep [RHQ]? Get up! Do not reject us forever!
Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
24 Why are you not looking at us? Why are you forgetting that we are suffering and being oppressed [by our enemies]?
Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
25 We are pushed down to the ground and we cannot get up.
Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
26 Arise, and come and help us! Rescue us because you faithfully love us!
Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
