John 20
1 Early on Sunday morning, while it was still dark, Mary, the woman from Magdala [village], went to the [burial] cave [with some other women]. They saw that the stone had been removed {that someone had removed the stone} from the [entrance to the] cave.
У перший день тижня, рано-вранці, коли ще було темно, Марія Магдалина пішла до гробниці й побачила, що камінь від гробниці відвалений.
2 So Mary ran to where Simon Peter and I [were staying in Jerusalem]. She said to us, “They have taken the Lord’s [body] out of the burial cave, and we do not know where they have put it!”
Вона побігла до Симона Петра та до іншого учня, якого любив Ісус, і сказала їм: «Забрали Господа з гробниці, і ми не знаємо, куди Його поклали!»
3 So Peter and I started going to the cave.
Тоді Петро та інший учень пішли до гробниці.
4 We were both running, but I ran faster than Peter and got there first.
Вони обидва бігли, але другий учень випередив Петра й прибув до гробниці перший.
5 I stooped down [at the entrance] and looked inside. I saw the strips of linen cloth lying there [where his body had been laid], but I did not go inside.
Нахилившись, він побачив тільки льняну тканину, що лежала там, але не ввійшов.
6 Then Simon Peter, who was running behind me, arrived. He went inside the cave. He, too, saw the strips of linen cloth lying there.
Слідом за ним прибув Симон Петро і ввійшов у гробницю. Він побачив полотно, що лежало,
7 He also [saw the] cloth that they had [wrapped] around Jesus’ head. It had been folded and put {Someone had folded it and put it} aside, separate from the linen strips.
а також хустину, якою була обмотана голова Ісуса. Вона лежала не з полотном, але окремо, в іншому місці.
8 Then I also went inside. I saw [those things] and I believed [that Jesus had truly become alive again].
Тоді й другий учень, який першим прийшов до гробниці, також увійшов усередину. Він побачив і повірив.
9 Before this happened, we did not understand from [what the prophets had written in] the Scriptures, that he had to become alive again after he died.
(Бо вони ще не розуміли, що згідно з Писанням Ісус повинен був воскреснути з мертвих.)
10 Then [we two] disciples went back to where we were staying. [In the meantime], Mary [returned to the cave].
Потім учні повернулися до себе.
11 As she stood outside the cave crying, she stooped down to look inside the cave.
Марія ж стояла біля гробу й плакала. Плачучи, вона нахилилася, щоб заглянути в гробницю,
12 She saw two angels in very white [clothing], sitting at the place where Jesus’ body had been laid. One was where his head had been, and the other was where his feet had been.
і побачила двох ангелів у білому, що сиділи там, де лежало тіло Ісуса, – один у головах, а другий у ногах.
13 They said to her, “Woman, why are you crying?” She said to them, “They have taken away [the body of] my Lord, and I do not know where they have put it!”
Вони запитали: ―Жінко, чому ти плачеш? Вона відповіла: ―Тому що взяли мого Господа, і не знаю, куди Його поклали.
14 After she said that, she turned around and saw Jesus standing [there], but she did not know that it was Jesus.
Сказавши це, вона обернулася й побачила Ісуса, що стояв там, але не зрозуміла, що це Ісус.
15 He said to her, “Woman, why are you crying? Who are you looking for?” Thinking that he was the gardener, she said to him, “Sir, if you have taken his [body] away, tell me where you have put it. Then I will get it [and bury it properly].”
Він запитав її: ―Жінко, чому ти плачеш? Кого ти шукаєш? Вона, думаючи, що це садівник, сказала Йому: ―Пане, якщо Ти Його взяв, скажи мені, куди Ти Його поклав, і я заберу Його.
16 Jesus said to her, “Mary!” She turned toward him [again and recognized him]. Then she exclaimed in Aramaic, “Rabboni!” which means ‘Teacher’.
Ісус сказав їй: ―Маріє! Повернувшись до Нього, вона сказала єврейською: ―Раввуні! (Що означає «Учителю!»)
17 Jesus said to her, “Stop clinging to me, because I have not yet returned to my Father. Go to my disciples and tell them, ‘I am about to return to my Father and your Father, to the one who is my God and your God’.”
Ісус сказав: ―Не затримуй Мене, бо Я ще не піднімався до Отця. А йди до Моїх братів і скажи їм: «Я піднімаюсь до Мого Отця й вашого Отця, до Мого Бога і вашого Бога».
18 So Mary went to where [we] disciples were and told us that she had seen the Lord [alive again]. She also told us what Jesus said that she [should tell us].
Марія Магдалина пішла до учнів і сказала їм: «Я бачила Господа!» І вона розповіла їм, що Він сказав.
19 On that Sunday evening [we] disciples gathered together. The doors were locked {[We] locked the doors} because we were afraid that [the Jewish leaders] [SYN] [might arrest us. Suddenly] Jesus appeared [miraculously] and stood among us! He said to us, “May God give you [inner] peace!”
Увечері того ж першого дня тижня, коли учні були разом, – а двері були зачинені зі страху перед юдейськими керівниками, – Ісус з’явився посеред них та промовив: «Мир вам!»
20 After he said that, he showed us [the wounds in] his hands and his side. We were very happy when we saw the Lord!
Кажучи це, показав їм [Свої] руки й бік. Учні зраділи, побачивши Господа.
21 Jesus said to us again, “May God give you peace! Just like [my] Father sent me, now I am sending you [to proclaim my message].”
Ісус знову сказав їм: «Мир вам! Як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас».
22 After saying that, he breathed on us and said, “Receive the Holy Spirit!
Сказавши це, Він дихнув на них і сказав: «Прийміть Святого Духа!»
23 If you forgive people for their having sinned, [God will already] have forgiven them. If you do not forgive them, [God] has not forgiven them.”
Кому ви будете прощати гріхи, тому вони будуть прощені, а кому залишите, тому будуть залишені.
24 One of us disciples, Thomas, the one whom we called The Twin, was not with us when Jesus appeared to us.
Але Фома, один із дванадцяти, якого ще звали Близнюком, не був з учнями, коли прийшов Ісус.
25 When the rest of us told him that we had seen the Lord, he said to us, “If I do not see the marks of the nails in his hands and put my fingers in the place where the nails were, and put my hands into the place in his side [where the soldier thrust the spear], I will certainly not believe [that he was the one you saw]!”
Інші учні сказали йому: ―Ми бачили Господа! Але він сказав їм: ―Якщо я не побачу на Його руках ран від цвяхів, не вкладу свого пальця в рани від цвяхів і не вкладу своєї руки в рану на Його боці, то не повірю.
26 A week later we were in [the house] again. This time Thomas was with us. Although the doors had been locked {[we] had locked the doors}, Jesus [again] appeared [miraculously] and stood among us. He said, “May God give peace to you!”
Через тиждень учні Ісуса знову зібралися в домі, і Фома був із ними. І хоча двері були зачинені, прийшов Ісус, став посеред них і сказав: ―Мир вам!
27 Then he [showed] Thomas [his hands] and said to him, “Put your finger here! Look at [the wounds in] my hands! Reach out your hand and put it in [the wound in] my side! Stop doubting [LIT/DOU]! Instead, believe [that I am alive again]!”
Потім сказав Фомі: ―Поклади сюди свій палець. Подивися на Мої руки. Простягни свою руку й вклади її у Мій бік. І не будь невіруючим, а повір!
28 Thomas answered him, “[You are truly] my Lord and my God!”
Фома відповів Йому: ―Господь мій і Бог мій!
29 Jesus said to him, “Because you have seen me, you have believed [that about me]. But God [is truly] pleased with those who have believed [that about me], even though they have not seen me!”
Ісус сказав йому: ―Ти повірив, тому що побачив Мене. Блаженні ті, що не бачили й повірили.
30 [We] disciples saw Jesus perform many other miracles, but [I] have not written about them in this book.
Ісус зробив багато інших знаків перед Своїми учнями, які не записані в цій книзі.
31 But these [that I have written about, I] have written about them in order that you may believe that Jesus is the Messiah, (the Son of God/the man who is also God), and in order that you may have [eternal] life [by trusting] (in him/ in what he [has done for you]) [MTY].
Але це було написано, щоб ви повірили, що Ісус є Христос, Син Божий, і, віруючи, мали життя в Його ім’я.
