Job 39
1 “[Job], do you know at what time/season [of the year] the female mountain goats give birth? Have you watched the wild deer while their fawns were being born?
Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
2 Do you know how many months pass from the time they become pregnant until their fawns are born?
Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
3 [When they give birth, ] they crouch down so that the fawns do not [get hurt by] falling to the ground when they are born.
коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
4 The young fawns grow up in the open fields, and then they leave their mothers and do not return to them again.
Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
5 “Who allows the wild donkeys to go wherever they want [DOU]?
Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
6 I am the one who put them in the desert, in places where grass does not grow.
якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
7 They do not like the noise in the cities; [in the desert] they do not have to listen to the shouts of those who force donkeys to work.
Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
8 They go to the hills to find food; there they search for grass to eat.
Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
9 :Will a wild ox agree to work for you? Will it allow you to keep it penned up at night in the place where you put feed for your animals?
Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
10 And can you fasten it with a rope so that it will plow furrows/trenches in your fields?
Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
11 Since it is very strong, can you trust it to work for you? Can you go away after you tell it what work it should do [and assume that it will do that work]?
Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
12 Can you rely on it to come back [from the field], bringing your grain to the place where you thresh it?
Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
13 “[Think also about] the ostriches. [They] joyfully flap their wings, but they do not have wing feathers [that enable them to fly] like storks do.
Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
14 Ostriches lay their eggs on top of the ground [and then walk away], leaving the eggs to be warmed in the sand.
Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
15 Ostriches do not worry that some wild animal may step on the eggs and crush them [DOU].
і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
16 Ostriches act cruelly towards their chicks; they act as though the chicks belonged to some other ostrich. They are not concerned if [their chicks die], [and so] the laying of the eggs was in vain.
Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
17 That is because I did not allow ostriches to be wise. I did not enable them to be intelligent.
бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
18 But, when they get up and begin to run, they scornfully laugh at horses with their riders [because the horses cannot run as fast as the ostriches!]
А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
19 And [think about] horses. [Job], are you the one who caused horses to be strong? Are you the one who put flowing (manes/long hair) on their necks?
Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
20 Are you the one who enabled them to leap forward like locusts? When they (snort/blow loudly through their noses), they cause people to be afraid.
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
21 They paw the ground, rejoicing about being very strong, as they prepare to rush into a battle.
Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
22 [It is as if] they laugh at the thought of being afraid. They are not afraid of anything! They do not run away when [the soldiers in the battle are fighting each other with] swords.
— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
23 The quivers containing the riders’ arrows rattle against the horses’ sides, and the spears and javelins flash [in the light of the sun].
хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
24 The horses paw the ground fiercely/excitedly, [wanting the battle to begin, ] and they rush into the battle when the trumpet is blown.
Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25 They neigh [joyfully] when they hear someone blowing the trumpet. They can smell a battle even when they are far away, and they understand what it means when the commanders shout their commands [to their soldiers].
При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
26 “[And think about big birds.] Are you the one who enabled hawks to spread their wings and fly to the south [for the winter]?
Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
27 Do eagles fly high up [into the cliffs] to make their nests because you commanded them to do that?
Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
28 They live in [holes in] those cliffs. They are safe in those high pointed rocks [because no animals can reach them there].
На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
29 As they watch carefully from there, they see far away the animals that they can kill (OR, dead bodies of animals).
ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
30 After an eagle kills an animal, the baby eagles drink the blood of that animal.”
а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
