Job 30
1 “But now men who are younger than I am make fun of me— men whose fathers I greatly despised, with the result that I would not even have allowed them to help my dogs guard my sheep.
А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
2 They were men who were old and (weak/worn out); so (what could I gain from them working for me?/I would have gained nothing from them working for me.) [RHQ]
Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
3 They were very poor and hungry, with the result that they chewed on roots [at night] in dry and desolate places.
Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
4 They pulled up plants in the desert [and ate them] and warmed themselves by [burning] the roots of broom trees.
рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
5 Everyone shouted at them as though they were thieves and expelled them [from their areas].
Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
6 They were forced to live in caves in the hills, in holes in the ground, and in the sides of cliffs.
так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах під земних та скелях,
7 In the bushes they howled [like animals because they were hungry], and they huddled together under thornbushes.
ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
8 They were people without good sense, whose names no one knows; they have been expelled from the land [where they were born].
сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
9 “And now their [children] sing songs to make fun of me. They tell jokes about me.
А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
10 They are disgusted with me, and they [usually] stay away from me, [but when they see me, ] they are happy to spit in my face.
Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
11 Because [it is as though] [MET] God has cut my bowstring, [he has caused me to be unable to defend myself, ] and he has humbled me, and my enemies have done to me whatever they wanted.
бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
12 (Gangs/Groups of violent youths) attack me and force me to run away; they prepare to destroy me.
По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
13 They prevent me from escaping, and they [do] not [need] anyone to help them (OR, there is no one to help me).
Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
14 [It is as though I am a city wall and] [SIM] they have broken through the wall, and they have come crashing down on me.
немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
15 I am very terrified; My dignity/honor has been taken away as though [SIM] [it has been] blown away by the wind, and my prosperity has disappeared like [SIM] clouds disappear.
Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
16 “And now I [SYN] am about to die [IDM]; I suffer every day.
А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
17 My bones ache during the night, and the pain that torments me never stops.
Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
18 [It is as though God] seizes my clothes and chokes me with the collar of my coat.
З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
19 He has thrown me into the mud; I am [not worth anything more than] dust and ashes.
Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
20 “I cry out to God, but he does not answer/help me; I stand up [and pray], but he does not pay any attention.
Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
21 He acts very cruelly toward me; with all of his power [MTY] he causes me to suffer.
Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
22 He [allows] the wind to lift me up and blow me away, and he tosses me up and down in a violent storm.
На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
23 I know that he will cause me to die, which is what happens to everyone [MTY] who is alive.
Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
24 “When people experience disasters, and they sit on a pile of ruins and cry out for help, others surely [RHQ] reach out their hand to help them.
Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
25 [That is what I did previously]. I wept for people who were experiencing troubles, and I felt sorry for poor/needy people.
Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
26 But when I expected good things [to happen to me], evil things happened; when I waited for light/happiness, all I experienced was darkness/unhappiness [MET].
Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
27 I am very distressed [IDM], all the time; I suffer every day.
Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
28 I go about very discouraged; I stand up and plead for people to help me.
ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
29 My wailing sounds as sad as [MET] the cries of jackals/foxes and ostriches.
Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
30 My skin has become dark/black and is peeling off, and I have a fever [which causes my body to feel like it is] burning.
моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
31 Previously, I played joyful music on my harp and with my flute, but now I play only the sad music of those who mourn.”
І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.
