Isaiah 42
1 [Yahweh says, “I want you people to know about] my servant, whom I encourage. I have chosen him, and I am pleased with him. I have given him my Spirit, and he will make certain that all the people-groups do what is right/just.
Оце Слуга Мій, що Я підпира́ю Його, Мій Обра́нець, що Його полюбила душа Моя. Я злив Свого Духа на Ньо́го, і Він правосу́ддя наро́дам пода́сть.
2 He will not [show his power by] shouting [DOU] or by talking very loudly.
Він не буде кричати, і кли́кати не буде, і на ву́лицях чути не дасть Свого го́лосу.
3 He will not get rid of [anyone who is weak like] [MET] a smashed reed, and he will not [end the life of anyone who is helpless like] [MET] someone would extinguish a dimly burning wick [of an oil lamp]. He will faithfully/continually make sure that judges decide cases justly.
Він очерети́ни надло́мленої не доло́мить, і ґнота тлі́ючого не пога́сить, буде суд видавати за правдою.
4 He will not become exhausted or discouraged all during the time that he is causing things to be done justly throughout the earth. Even [people living on the islands in] [MTY] the oceans will confidently wait for [him to teach them] his laws.”
Не вто́миться Він, і не знемо́жеться, поки при́суду не покладе на землі, і будуть чекати Зако́на Його острови́.
5 Yahweh our God created the sky and spread it out. He also created the earth and everything on it. He gives breath to all the people on the earth; he causes them to live [DOU]. [And he is the one who says to his special servant],
Говорить отак Бог, Господь, що створив небеса́ і їх розтягну́в, що землю простя́г та все те, що із неї вихо́дить, що наро́дові на ній Він диха́ння дає, і духа всім тим, хто ходить по ній.
6 “I, Yahweh, have chosen you to show people that I always act righteously/fairly. I will grasp your hand and protect you, and I will present you to [my Israeli] people to be the one who will put into effect my agreement with them. [You will be like] a light to the [other] nations.
Я, Господь, покли́кав Тебе в справедли́вості, і буду міцно трима́ти за ру́ки Тебе, і Тебе берегти́му, і дам Я Тебе заповітом наро́дові, за Світло пога́нам,
7 You will enable blind [IDM] people to see, you will free those who are in prison (OR, who are bound [by the guilt of their sins]) [MET] and release those who are in dark dungeons.
щоб очі відкрити незрячим, щоб ви́вести в'я́зня з в'язни́ці, а з темни́ці — тих ме́шканців те́мряви!
8 I am Yahweh; that is my name. I will not allow anyone else to receive the honor that only I deserve. And I will not allow idols to be praised like only I should be praised.
Я Господь, — оце Йме́ння Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хва́ли Своєї божка́м.
9 Everything that I have prophesied has happened, and now I will tell about other things that will happen. I will tell you things that will happen before they happen.”
Речі давні прийшли ось, нові́ ж Я пові́м, дам почу́ти вам про них, поки ви́ростуть.
10 Sing a new song to Yahweh! Sing to praise him throughout the world! All you people who sail across the oceans, and all you creatures that live in the oceans, and all you people who live on islands far away, sing!
Заспівайте для Господа пісню нову́, від кра́ю землі Йому хва́лу! Нехай шумить море, і все, що є в ньо́му, острови́ та їхні ме́шканці!
11 You people who live in towns in the desert, sing loudly! You people who live in the Kedar [area in the north of Arabia], you rejoice also! You people in Sela [city in Edom], you also should sing joyfully; shout [to praise him] from the tops of your mountains!
Хай голосно кличуть пустиня й міста́ її, осе́лі, що в них проживав Кеда́р! Хай виспі́вують ме́шканці скелі, хай кричать із верши́ни гірсько́ї!
12 Even people who live on distant islands should honor Yahweh and sing to praise him.
Нехай Го́споду честь віддаду́ть, і на острова́х Його славу звіща́ють!
13 [It will be as though] Yahweh will march out like [SIM] a mighty soldier; he will show that he is very angry. He will shout a battle-cry, and [then] he will defeat all his enemies.
Господь ви́йде, як ли́цар, розбу́дить завзя́ття Своє, як воя́к, піді́йме Він окрик та буде кричати, — переможе Своїх ворогів!
14 [He will say], “I have remained silent [DOU] for a long time; I have restrained myself [from doing what I need to do]. But now, like [SIM] a woman who is giving birth to a baby, I will cry out and gasp and pant.
Я відві́ку мовчав, мовчазни́й був та стри́мувався, а тепер Я крича́тиму, мов породі́лля! буду тя́жко зідхати й хапа́ти повітря!
15 I will level off the hills and mountains, and I will cause all the plants and trees to dry up. I will cause the rivers to become small streams, and little islands will appear in them, and I will cause all the pools to become dry.
Спусто́шу Я го́ри й підгі́рки, і всі їхні зілля́ посушу́, і річки́ оберну́ в острови́, і стави́ повису́шую!
16 [My people who have been taken to Babylonia are like] [MET] blind people, [but] I will lead them along a road on which they have not walked before, on a road that they have not seen before. They have felt [very helpless, as though] they were walking in the darkness, but I will take away that darkness and I will make smooth the road that is in front of them. Those are the things that I will do for them; I will not abandon them.
І Я попрова́джу незрячих дорогою, якої не знають, стежка́ми незна́ними їх поведу́, оберну́ перед ними темно́ту на світло, а нері́вне — в рівни́ну. Оце речі, які Я зроблю́, і їх не поки́ну!
17 But those who trust in carved idols, and say to images, ‘You are our gods,’ will be completely humiliated/disgraced.”
Відсту́плять наза́д, посоро́мляться со́ромом ті, хто надію склада́в на божка́, хто бовва́нам казав: Ви наші боги!
18 You [Israeli people who have acted toward God like] deaf [people], listen [to what Yahweh says]! “You [who have been like] [MET] blind [people], look!
Почуйте, глухі, а незря́чі, прозрі́те, щоб бачити!
19 No people are [RHQ] as blind as my people, who [should have been] serving me. No people are [RHQ] as much like [MET] deaf people as [the Israelis, who should have been] my messengers. No people are [RHQ] as much like [MET] blind people as those whom I chose to serve me.
Хто сліпий, як не раб Мій, а глухий, як посол Мій, що Я посилаю його́? Хто сліпий, як дові́рений, і сліпий, як раб Господа?
20 You see and know what are the right things to do, but you do not do them. You hear [what I say to you], but you do not pay attention.”
Ти бачив багато, але не зберіг, мав ву́ха відкри́ті, але́ не почув.
21 Because Yahweh is righteous, he has honored his glorious laws.
Господь захоті́в був того ради правди Своєї, збільши́в та просла́вив Зако́на.
22 But [the armies of Babylon have destroyed Jerusalem] and have completely (plundered/taken away) [DOU] all the valuable things, and they have captured Yahweh’s people and taken them away and put them in prison. They have been captured easily, because there was no one to protect them; there was no one to say that they should be allowed to return home.
Але він наро́д попусто́шений та поплюндро́ваний: усі вони по пече́рах пов'я́зані та по в'язни́цях похо́вані; стали вони за грабі́ж, і немає визво́льника, за здобич, й немає того, хто б сказав: Поверни́!
23 Who among you will listen carefully to these things? Who will pay attention from now on?
Хто з вас ві́зьме оце до вух, на майбутнє почує й послу́хає?
24 Who allowed the valuable possessions of the people of Israel to be stolen [RHQ, DOU]? It was Yahweh, because he is he one against whom we had sinned; we did not conduct our lives like he wanted us to, and we did not obey his laws.
Хто Якова дав на здобич, а Ізраїля грабіжника́м? Хіба ж не Госпо́дь, що ми проти Нього грі́шили були́ і не хотіли ходи́ти путя́ми Його, а Зако́на Його ми не слу́хали?
25 Therefore, he was extremely angry with us, and he caused our soldiers to be destroyed in battles. [It was as though] [MET] he lit a fire around us, but we did not understand [what he was trying to tell us]. [His being angry with us was like] a fire that would burn us up, but we did not pay attention [IDM].
І Він ви́лив на нього жар гніву Свого́ та наси́лля війни, що палахкоті́ло навко́ло його, — та він не пізна́в, і в ньому горіло воно, — та не брав він до се́рця цього́!
