Romans 11
1 I ask then, has God rejected his people? Certainly not! For I too am an Israelite, a descendant of Abraham, of the tribe of Benjamin.
Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув наро́да Свого́? Зо́всім ні! Бо й я ізра́їльтянин, із насіння Авраамового, Веніями́нового племени.
2 God has not rejected his people whom he foreknew. Do you not know what the Scripture says in the passage about Elijah, how he pleads with God against Israel, saying,
Не відкинув Бог наро́да Свого́, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що гово́рить Писа́ння „про Іллю“, як він ска́ржиться Богові на Ізраїля, кажучи:
3 “Lord, they have killed yoʋr prophets and demolished yoʋr altars, and I alone am left, and they are seeking my life”?
„Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої же́ртівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі“.
4 But what does the divine response say to him? “I have reserved for myself seven thousand men who have not bowed down to Baal.”
Та що каже йому Божа відповідь: „Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваа́лом колін не схилили“.
5 So then, in the present time also there is a remnant chosen by grace.
Також і тепе́рішнього ча́су залиши́вся останок за ви́бором благодаті.
6 Now if it is by grace, it is no longer by works, otherwise grace would no longer be grace. But if it is by works, it is no longer grace, otherwise work would no longer be work.
А коли за благода́ттю, то не з учинків, інакше благода́ть не була́ б благода́ттю. А коли з учинків, то це більше не благода́ть, інакше вчи́нок не є вже вчинок.
7 What then? Israel did not obtain what it was seeking. The chosen obtained it, but the rest were hardened,
Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не оде́ржав, та оде́ржали ви́брані, а останні затверді́ли,
8 as it is written, “God gave them a spirit of stupor, eyes not to see and ears not to hear, down to this very day.”
як написано: „Бог дав їм духа засипа́ння, очі, щоб не бачили, і ву́ха, щоб не чули, аж до сього́днішнього дня“.
9 And David says, “Let their table become a snare and a trap, a stumbling block and a retribution to them.
А Дави́д каже: „Нехай станеться стіл їхній за сітку й за па́стку, і на спокусу, та їм на заплату;
10 Let their eyes be darkened so that they cannot see, and keep their backs forever bent.”
нехай потемні́ють їхні очі, щоб не бачили, хай наза́вжди зігне́ться хребе́т їхній!“
11 I ask then, did the Israelites stumble so as to fall? Certainly not! Rather, by their trespass salvation has come to the Gentiles, to provoke Israel to jealousy.
Тож питаю: Чи ж спіткну́лись вони, щоб упасти? Зо́всім ні! Але з їхнього зане́паду — спасі́ння поганам, щоб ви́кликати за́здрість у них.
12 Now if their trespass means riches for the world, and their loss means riches for the Gentiles, how much more will it mean when their full number is included?
А коли їхній зане́пад — багатство для світу, а їхнє упоко́рення — багатство поганам, — скільки ж більш повнота́ їхня?
13 Now I am speaking to you who are Gentiles. Inasmuch as I am an apostle to the Gentiles, I glorify my ministry
Кажу́ бо я вам, поганам: через те, що я апо́стол поганів, я хвалю́ свою службу,
14 if somehow I provoke my own people to jealousy and save some of them.
може як викличу за́здрість у своїх за тілом, і спасу́ де́кого з них.
15 For if their rejection means reconciliation for the world, what will their acceptance mean but life from the dead?
Коли ж відки́нення їх — то прими́рення світу, то що́ їхнє прийняття́, як не життя з мертвих?
16 If the dough offered as firstfruits is holy, so is the whole lump; and if the root is holy, so are the branches.
А коли святий пе́рвісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й ві́ття святе.
17 Now if some of the branches have been broken off, and yoʋ, a wild olive branch, have been grafted in among them and have become a fellow partaker of the root and richness of the olive tree,
Коли ж деякі з галу́зок відломи́лися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепи́вся між них і став спільнико́м то́вщу оли́вного ко́реня,
18 do not boast against the branches. But if yoʋ do boast against them, remember that yoʋ do not sustain the root, but the root sustains yoʋ.
то не вихваляйся перед галу́зками; а коли вихваля́єшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.
19 Yoʋ will say then, “Branches were broken off so that I could be grafted in.”
Отже скажеш: „Галу́зки відломи́лися, щоб я прищепи́вся“.
20 Right! They were broken off because of unbelief, but yoʋ stand because of faith. So do not be arrogant, but be afraid.
Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.
21 For if God did not spare the natural branches, perhaps he will not spare yoʋ either.
Бо коли Бог природних галу́зок не пожалував, то Він і тебе не пожа́лує!
22 Consider therefore the kindness and severity of God: to those who have fallen, severity; but to yoʋ, kindness, if yoʋ continue in his kindness; otherwise yoʋ too will be cut off.
Отже, бач до́брість і суво́рість Божу, — на відпалих суворість, а на тебе до́брість Божа, коли перебу́деш у до́брості, коли ж ні, то й ти бу́деш відтя́тий.
23 And if they do not continue in unbelief, they will be grafted in; for God is able to graft them in again.
Та й вони, коли не зоста́нуться в невірстві, прище́пляться, бо має Бог силу їх знов прищепи́ти.
24 For if yoʋ were cut off from what is by nature a wild olive tree and were grafted contrary to nature into a cultivated olive tree, how much more will the natural branches be grafted back into their own olive tree?
Бо коли ти відтя́тий з оливки, дикої з природи, і проти природи заще́плений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прище́пляться до своєї власної оливки?
25 I do not want you to be unaware, brothers, of this mystery, lest you be wise in your own estimation: A partial hardening has come upon Israel until the full number of Gentiles has come in,
Бо не хо́чу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, — щоб не були́ ви високої думки про себе, що жорстокість ста́лась Ізраїлеві поча́сти, аж поки не вві́йде повне число поган,
26 and in this way all Israel will be saved, as it is written, “The Deliverer will come from Zion and will remove ungodliness from Jacob.”
і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: „При́йде з Сіо́ну Спаситель, і відве́рне безбожність від Якова,
27 “And this will be my covenant with them, when I take away their sins.”
і це запові́т їм від Мене, коли відійму́ гріхи їхні!“
28 With respect to the gospel, the Israelites are enemies for your sake; but with respect to being chosen, they are beloved for the sake of the fathers.
Тож вони за Єва́нгелією вороги ради вас, а за вибором — улю́блені ради отців.
29 For the gifts and calling of God are irrevocable.
Бо да́ри й покли́кання Божі невідмінні.
30 Just as you were once disobedient to God but have now received mercy because of their disobedience,
Бо як і ви були́ колись неслухняні Богові, а тепер поми́лувані через їхній непо́слух,
31 so they too have now become disobedient in order that, by the mercy shown to you, they also may receive mercy.
так і вони тепер спроти́вились для поми́лування вас, щоб і самі були помилувані.
Бо замкнув Бог усіх у непо́слух, щоб помилувати всіх. (eleēsē g1653)
33 Oh the depth of the riches, wisdom, and knowledge of God! How unsearchable are his judgments and untraceable his ways!
О глиби́но багатства, і премудрости, і знання́ Божого! Які недовідо́мі при́суди Його, і недослі́джені дороги Його!
34 “For who has known the mind of the Lord, or who has become his counselor?”
„Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?
35 “Or who has first given to God, that he should be repaid?”
Або хто давніш Йому дав, і йому бу́де відда́но?“
