John 12
1 Six days before the Passover, Jesus came to Bethany, where Lazarus was, the man who had died and whom Jesus had raised from the dead.
За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Віфанії, де був Лазар, якого воскресив із мертвих.
2 They prepared a supper for Jesus there. Martha was serving, and Lazarus was one of the people reclining at the table with him.
Там Йому приготували вечерю. Марта слугувала, а Лазар був одним із тих, хто сидів із Ним за столом.
3 Then Mary took a pound of expensive ointment made of pure nard, anointed Jesus' feet, and wiped his feet with her hair. The house was filled with the fragrance of the ointment.
Тоді Марія взяла літру з дуже дорогим чистим нардовим миром, намастила ноги Ісуса й своїм волоссям обтерла Його ноги. І дім наповнився пахощами мира.
4 Then one of his disciples, Judas Iscariot, Simon's son, who was about to betray him, said,
Але Юда Іскаріот, один з Його учнів, який мав Його зрадити, сказав:
5 “Why was this ointment not sold for three hundred denarii and the money given to the poor?”
―Чому б не продати це миро за триста динаріїв та не роздати бідним?
6 (He said this not because he cared about the poor, but because he was a thief; he was the keeper of the moneybag and would pilfer what was put into it.)
Він казав так не тому, що піклувався про бідних, а тому, що був злодієм. Йому було доручено носити скриню з грошима, але він брав із неї гроші.
7 So Jesus said, “Leave her alone; she has kept this ointment for the day of my burial.
Ісус сказав: ―Залиши її, вона зберігала це на день Мого похорону.
8 For you always have the poor with you, but you will not always have me.”
Бідних ви завжди маєте з собою, а Мене не завжди матимете.
9 Meanwhile a large crowd of the Jews found out that Jesus was there, so they came not only because of Jesus but also to see Lazarus, whom he had raised from the dead.
Тим часом багато юдеїв дізналося, що Він там. Вони прийшли не тільки заради Ісуса, але й подивитись на Лазаря, якого Він воскресив із мертвих.
10 So the chief priests plotted to kill Lazarus also,
Тоді первосвященники змовилися вбити й Лазаря.
11 because on account of him many of the Jews were going over to Jesus and believing in him.
Адже багато юдеїв залишало їх і вірило в Ісуса.
12 On the next day, when a large crowd that had come to the feast heard that Jesus was coming to Jerusalem,
Наступного дня багато людей, які прийшли на свято, почувши, що Ісус іде в Єрусалим,
13 they took palm branches and went out to meet him. They were crying out, “Hosanna! Blessed is he who comes in the name of the Lord, the King of Israel!”
взяли пальмові гілки, вийшли Йому назустріч та викрикували: «Осанна!» «Благословенний Той, Хто йде в ім’я Господа!» «Цар Ізраїля!»
14 Finding a young donkey, Jesus sat on it, just as it is written,
Ісус, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
15 “Do not be afraid, daughter of Zion. Behold, yoʋr king is coming, sitting on a donkey's colt.”
«Не бійся, дочко Сіону: Ось Цар твій їде верхи на молодому ослі».
16 (His disciples did not understand these things at first, but when Jesus was glorified, they remembered that these things were written about him, and that these things had been done to him.)
Спочатку Його учні не розуміли цього. Але після того, як Ісус був прославлений, вони згадали, що це було написано про Нього й що це збулося з Ним.
17 Now the crowd that had been with him when he called Lazarus out of the tomb and raised him from the dead was testifying about it.
Люди, які були з Ісусом, коли Він покликав Лазаря з гробу й воскресив його з мертвих, свідчили [про це].
18 That is why a crowd went out to meet him, because they heard he had done this sign.
Тому багато людей вийшли Йому назустріч, бо чули, що Він здійснив це знамення.
19 So the Pharisees said to one another, “You see that you are achieving nothing. Behold, the world has gone after him.”
Тоді фарисеї почали казати один одному: «Бачите, що нічого не допомагає? Ось [увесь] світ пішов за Ним!»
20 Now there were some Greeks among those who went up to worship at the feast.
Серед тих, хто прийшов поклонитися на свято, було декілька греків.
21 They came to Philip, who was from Bethsaida of Galilee, and requested of him, “Sir, we would like to see Jesus.”
Вони підійшли до Филипа, який був із Віфсаїди, що в Галілеї, і просили його: «Пане, ми хочемо побачити Ісуса».
22 Philip went and told Andrew, and in turn Andrew and Philip told Jesus.
Филип пішов і сказав Андрієві, і тоді Андрій та Филип розповіли про це Ісусові.
23 Jesus replied to them, “The hour has come for the Son of Man to be glorified.
Ісус відповів їм: ―Прийшов час прославитись Синові Людському.
24 Truly, truly, I say to you, unless a grain of wheat falls to the ground and dies, it remains alone; but if it dies, it bears much fruit.
Істинно кажу вам: якщо зерно пшениці, впавши в землю, не вмирає, то залишається одне. Але якщо вмирає, дає великий врожай.
25 Whoever loves his life will lose it, but whoever hates his life in this world will keep it for eternal life. (aiōnios g166)
Кожен, хто любить своє життя, втратить його, а хто ненавидить своє життя в цьому світі, збереже його для вічного життя. (aiōnios g166)
26 If anyone wants to serve me, he must follow me; and where I am, there will my servant be also. If anyone serves me, the Father will honor him.”
Хто служить Мені, той повинен слідувати за Мною; і де Я є, там буде і Мій слуга. Якщо хтось буде служити Мені, Мій Отець шануватиме його.
27 “My soul is now troubled. And what shall I say? ‘Father, save me from this hour’? No, it is for this reason that I have come to this hour.
Тепер Моя душа стривожена, і що Мені сказати? Отче, врятуй Мене від цієї години? Але саме заради цієї години Я і прийшов.
28 Father, glorify yoʋr name.” Then a voice came from heaven: “I have glorified it, and will glorify it again.”
Отче, прослав Своє ім’я! Тоді почувся голос із неба: «Я прославив і знову прославлю!»
29 When the crowd standing there heard the voice, they said it was thunder. Others said, “An angel has spoken to him.”
Натовп, який був там, почувши це, сказав, що прогримів грім, а інші казали, що ангел говорив із Ним.
30 Jesus responded, “This voice has come not for my sake, but for your sake.
Ісус відповів: ―Не для Мене пролунав цей голос, а для вас.
31 Now is the judgment of this world. Now the ruler of this world will be cast out.
Зараз настав суд для цього світу. Тепер правителя цього світу буде вигнано геть.
32 And when I am lifted up from the earth, I will draw all people to myself.”
Але коли Я буду піднятий від землі, Я всіх притягну до Себе.
33 (He said this to indicate the kind of death he was going to die.)
Він сказав це, щоб показати, якою смертю має померти.
34 The crowd responded to him, “We have heard from the law that the Christ remains forever, so how can yoʋ say, ‘The Son of Man must be lifted up’? Who is this ‘Son of Man’?” (aiōn g165)
Тоді люди сказали Йому: ―Ми чули із Закону, що Христос житиме вічно. Як же Ти кажеш, що «Син Людський має бути піднятий?» Хто Цей Син Людський? (aiōn g165)
35 Jesus said to them, “The light is with you for a little while longer. Walk while you have the light, so that the darkness will not overtake you. He who walks in the darkness does not know where he is going.
Тоді Ісус сказав їм: ―Світло ще трохи часу буде з вами. Ходіть, доки маєте світло, щоб темрява не охопила вас. Хто ходить у темряві, той не знає, куди йде.
36 While you have the light, believe in the light, so that you will become sons of light.” After saying these things, Jesus went away and was hidden from them.
Повірте у світло, поки у вас є світло, щоб ви стали синами світла. Ісус закінчив говорити і, відійшовши, скрився від них.
37 Although he had done so many signs in their presence, they did not believe in him.
Незважаючи на те, що Він зробив перед ними стільки знамень, вони не вірили в Нього.
38 This was to fulfill what had been spoken by the prophet Isaiah: “Lord, who has believed our report? And to whom has the arm of the Lord been revealed?”
Так здійснилося слово пророка Ісаї, який сказав: «Господи, хто повірив почутому від нас і кому відкрилася рука Господня?»
39 For this reason they could not believe, for again Isaiah said,
Не могли повірити ще й тому, що, як сказав Ісая:
40 “He has blinded their eyes and hardened their hearts, lest they should see with their eyes and understand with their hearts and turn back, and I would heal them.”
«Він зробив сліпими їхні очі і закам’янілими їхні серця, щоб вони не бачили очима, і не розуміли серцем, і не навернулися, щоб Я зцілив їх».
41 Isaiah said these things when he saw the Lord's glory and spoke about him.
Ісая сказав це, адже побачив Його славу й говорив про Нього.
42 Nevertheless, many even among the rulers believed in him, but because of the Pharisees they would not declare it openly, so that they would not be put out of the synagogue.
Навіть серед керівників багато хто повірив у Ісуса. Але через фарисеїв вони не визнавали своєї віри, щоб їх не вигнали із синагоги.
43 For they loved the glory that comes from men more than the glory that comes from God.
Адже вони любили людську славу більше за Божу славу.
44 Then Jesus cried out, “Whoever believes in me, believes not in me but in him who sent me.
Ісус голосно промовив: ―Хто вірить у Мене, той вірить не тільки в Мене, але й у Того, Хто послав Мене.
45 And whoever sees me sees him who sent me.
Той, хто бачить Мене, бачить і Того, Хто послав Мене.
46 I have come into the world as light, so that no one who believes in me will remain in darkness.
Я – світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не залишався в темряві.
47 If anyone hears my words and does not believe, I do not judge him; for I did not come to judge the world, but to save the world.
Якщо хтось чує Мої слова, але не дотримується їх, Я не суджу його. Адже Я прийшов не судити світ, а спасти його.
48 He who rejects me and does not receive my words has a judge; the word I have spoken will judge him on the last day.
Для того, хто відкидає Мене й не приймає Моїх слів, є суддя. Слово, яке Я сказав, судитиме його останнього дня.
49 For I have not spoken on my own authority, but the Father who sent me gave me a commandment as to what I should say and what I should speak.
Бо не від Себе Я говорив, але Отець, Який послав Мене, дав Мені заповідь, що сказати і як казати.
